Шановні громадяни!
Дорогий народе!
Що можна встигнути за хвилину? Яке значення вона може мати для історії? Які доленосні кроки можна зробити протягом цієї хвилини? Всі ці питання навіює і сьогоднішня дата, і місце, де я зараз перебуваю. Позаду мене – Золоті ворота. Довкола – сучасний Київ. Позаду – тисячолітня велична брама, яка захищала вхід до столиці.
Перед кожним із нас і задля кожного з нас стоять наші сучасні вартові, наші бійці вздовж лінії фронту, які захищають нашу землю сьогодні. Над Золотими воротами зведена надбрамна церква Пресвятої Богородиці, що служила небесному захисту міста. Небо над нами сьогодні захищають сили ППО та всі наші воїни, берегинею яких є і Покрова.
І я, і наш народ, і наша країна зараз, у якомусь сенсі слова, – на перехресті історії. На шляху до переломних моментів. Де з пам’яттю про минуле ми творимо сьогодення і пишемо нову сторінку своєї долі. Це особливо зрозуміло й помітно в цей день – День захисників і захисниць України. Державне свято, яке стало по-справжньому національним. Народним святом. Святом мільйонів українців, які боронять свою землю та не зупиняються ні на мить. І сьогодні, рівно о 9-й годині, на знак поваги й вдячності їм Україна зупиниться на одну хвилину.
Центральні вулиці та площі наших міст, транспорт, усі ми, хоч би де перебували, маємо зупинитись і вшанувати пам’ять полеглих героїв. І подякуємо всім нашим захисникам.
Цей час – гарна можливість, аби подумати про важливе. Згадати важливе. Згадати іншу хвилину – першу хвилину повномасштабної війни. Хвилину, яка змінила все. Розділила життя на до і після 24 лютого. Змінила кожного з нас. І доказом є відповіді на питання: ким ми були до 24 лютого? Ким є зараз? Якими маємо стати?
Повний текст звернення: Офіс президента України
