Зенон Коваль, Член Екзекутиви СКУ, політичний радник Європейського Конґресу Українців і Товариства Українців в Бельгії, спеціальний радник посольства України у Бельгії (1992-1995)
Про остаточні підсумки виборів до Європарламенту (ЄП) наразі зарано говорити. Детальніші результати стануть очевидними після того, як всі обрані члени складуть присягу, тобто з 16 липня. Крім того, варто почекати інтеграції нових представників у наявні політичні групи ЄП; нині таких фракцій вісім. Також існує група незалежних депутатів. Цьогоріч є близько пів сотні депутатів, які вперше були обрані до парламенту – вони матимуть обрати фракцію, до якої приєднаються, або залишитися серед незалежних представників.
Загальні тенденції виборів переважно відповідали передбаченням. Водночас радикальним – правим чи лівим – партіям пророкували більшу й сильнішу позицію в парламенті, ніж сталося насправді. Ці групи дійсно зміцнилися в кількості, але не настільки, як очікувалося.
Ймовірно, Роберта Мецола залишиться на посаді Голови Європейського парламенту. Крім того, три головні групи, які формували коаліцію в ЄП, знову закріпили за собою провідні позиції. Вони дещо втратили в голосах – в минулій каденції мали 417, а в нинішній – 403 (при загальній кількості членів ЄП в 720 депутатів) – але продовжують мати більшість в парламенті. Якщо соціалісти, ліберали й християни-демократи вирішать далі продовжувати співпрацю, то не матимуть проблем, окрім незначних, спровокованих збільшенням кількості праворадикалів.
Яскравим випадком цих виборів стала Франція, де головна кандидатка від партії чинного Президента країни Емманюеля Макрона набрала близько 15%, тоді як головний опонент, член партії Марін Ле Пен “Національне об’єднання”, отримав понад 30%. Європейські вибори та національні не залежать один від одного, але це був сигнал для Макрона й уряду, що щось в країні працює не так, існує значне незадоволення. Зважаючи на голосування за кандидатів, президент Франції ухвалив рішення розпустити уряд.
Щодо українців, вони повинні далі наполегливо працювати, виконувати всі вимоги від Євросоюзу. Україна вже пройшла значний шлях, адже надзвичайно складно у стані війни провадити реформи. Попри це, акцент нині має бути на подоланні корупції, це дуже важливий аспект. Успіхи в цьому напрямку високо цінуватимуться й можуть певною мірою прискорити процес перемовин, який, за прогнозами, розпочнеться в липні.
Думаю, що підтримка України збережеться. Три головні постаті, які представляють ЄС – Президент Європейської ради Шарль Мішель, Глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, а також Голова Європейського парламенту Роберта Мецола – чітко і послідовно заявляють про підтримку України, а також є дуже прихильними до процесу інтеграції країни в ЄС.
Водночас важливо, хто стане новим Головою Євроради. Серед претендентів – колишній прем’єр-міністр-соціаліст з Португалії Антоніу Кошту. Але переговори тривають, рішення має затвердити Європарламент, тому спостерігатимемо за цим процесом.
Важливо розуміти, що чим довше триває війна, тим складніше мобілізувати публічну думку навколо війни в Україні, втоми від неї. Підтримку важливо підживлювати відповідними процесами, інформацією. Роль України тут критична. Правильний підхід до комунікації з партнерами, внутрішньої української політики, яка демонструватиме, що країна йде правильним шляхом до ЄС, визначатиме подальші тенденції.
Фото: Європарламент
