Юрій Чопик: Виклики Північноатлантичного альянсу

Юрій Чопик, Голова Української громади Іспанії за права, честь і гідність українців

Говорячи про сучасну глобальну політичну картину, я хочу повернутися до слів Віктора Гюго на конференції миру в Парижі в 1849 році: “Настане день, коли всі народи континенту (…) зіллються в єдине ціле й утворять європейське братство… Настане день, коли ми побачимо… Сполучені Штати Америки та Сполучені Штати Європи, які простягають руки один до одного через моря.” Пройшло 100 років, і у Вашингтоні був підписаний Північноатлантичний договір з бажанням жити в мирі з усіма народами, зберігати свободу та принципи демократії й свободи, проголошені в Статуті ООН. Напередодні саміту НАТО та святкування 75-річчя створення НАТО ми проголошуємо і захищаємо ті ж самі ідеї з сильнішою організацією, яка є фундаментом стабільності та міжнародної безпеки.

Ця сила та єдність почалася з вторгнення та війни Росії проти України 24 лютого 2022 року. До цієї дати НАТО не було настільки рішучим, починаючи з 2008 року до вторгнення Росії в Україну у 2014 році лише продовжувалася співпраця у навчанні та консультаціях, допомога в різних проєктах, участь України у військових навчаннях та місіях у Боснії, Косово та Афганістані. Зближення просувалося з обох сторін, і НАТО підтримувало двосторонні відносини, як також покращило тактичні та стратегічні оборонні можливості України. Але війна підштовхнула Північноатлантичний альянс до трансформації, зміцнення своїх оборонних можливостей, збільшення виробництва озброєння та оборонних замовлень, зміни воєнних доктрин і способів реагування на загрози з боку Росії.

Ця сила та єдність на третьому році війни починають давати тріщини після виборів до Європарламенту і, можливо, у Франції, з політичною активністю Орбана, Фіцо та добре структурованою російською пропагандою, що набирає обертів у Європі. Тому від дипломатів чи посадовців держав до європейських громадян мають прислухатись до поради Курта Волкера, колишнього спеціального представника Державного департаменту США з питань України та постійного представника США при НАТО: “Відсутність західної єдності та рішучості підтримати Україну і Грузію, з чітким сигналом про членство в Альянсі, дало Путіну можливість розв’язати широкомасштабну війну без глобальних наслідків для Росії. Неправда, що розширення НАТО провокує Путіна на напад, він напав на Грузію та Україну, так само як утримує окуповану частину Молдови.” Ці слова резонують з висловлюванням Вольфганга Ішингер, голови Мюнхенської конференції з безпеки: “Саміт НАТО 2024 має центральну місію. Продемонструвати Путіну, що Росія не матиме жодних шансів здобути позиції в Україні і що Альянс підтримуватиме суверенітет та територіальну цілісність України.” І ця місія — запрошення України до НАТО. Чому?

Українці, які проживають в Іспанії, налаштовані на те, що майбутнє України буде європейським, що НАТО буде сильнішою з Україною. З часу закінчення Другої світової війни європейський проєкт та Північноатлантичний альянс продемонстрували, що країни можуть вийти з найжахливіших криз, війн та стати демократичними й успішними суспільствами. Запрошення України на цей саміт є сигналом для осі зла, яка допомагає Росії, з чіткими відповідями:

1. Україна здатна стати потужним внеском у безпеку НАТО: найбільш підготовлена до бою армія з досвідом реальної війни у гібридних умовах.
2. Запрошення України стати членом НАТО – це спосіб покласти край війні.
3. Розширення Альянсу не провокує Росію, щобільше, це підкреслює єдність та силу НАТО (наприклад, вступ Фінляндії та Швеції). Росія сприймає лише мову сили.
4. Україна проводить реформи та наближається до критеріїв для вступу до НАТО. Запрошення лише прискорить та систематизує цей процес.

Ми, українці, не маємо ілюзій щодо важкого завдання, яке стоїть перед нами, і знаємо, що настане день, коли разом ми створимо кращий, безпечний світ у серці Європейського Союзу.