Віталій Портников, відомий український журналіст, політичний оглядач та аналітик, лауреат Національної премії України ім. Шевченка
Джерело: Портников на YouTube
Після того, як солдати армії сирійського диктатора Башара Асада змушені були залишити місто Алеппо, не пройшло і кількох днів, як так само швидко, без будь-яких бойових дій, диктаторська армія залишила інше стратегічне місто у Сирії, місто Хама.
Це місто є символічним для багатьох сирійців, які пам’ятають боротьбу із режимом сім’ї Асадів. Мешканці Хами підіймали повстання ще тоді, коли Сирією керував батько нинішнього диктатора Хафез аль-Асад. Вважається, що під час знищення повстанців, він міг вбити від 15 до 25 тисяч мешканців Хами.
Тому зараз лідер повстанців аль-Джулані у своєму зверненні до мешканців Хами сказав про те, що вдається загоїти рану сорокарічної давнини, маючи на увазі, що Хама нарешті позбулася правління династії Асадів. Але ми прекрасно розуміємо, що це зовсім не остання мета повстанців, й вони будуть розвивати свій наступ і надалі.
Окрім самої Хами, вони зайняли й військовий аеродром поблизу міста зі стратегічно важливою для сирійської армії технікою. Наступним містом, на яке може здійснювати наступ армія повстанців є Хомс. І якщо вдасться заволодіти цим містом, відкривається дорога на сирійську столицю Дамаск і, звичайно, перспективу швидкого падіння режиму сирійського диктатора Башара Асада.
Здавалося, що цей режим вже абсолютно без жодних проблем контролює більшу частину території Сирії й опанування всієї іншої території для нього тільки справа часу. Однак, як і варто було очікувати, в ситуації, коли сирійська опозиція розвинула наступ на позиції Башара Асада, він виявився абсолютно безпорадним просто тому, що ніколи не міг контролювати ситуацію у власній країні. Перетворився на абсолютну маріонетку Російської Федерації й Ісламської Республіки Іран та проксі сил Ірану, насамперед терористичної організації “Хезболла”, яка, як відомо, абсолютно змінила ситуацію в Лівані й фактично знищила державу, в якій знаходиться, але не залишала спроб допомогти Башару Асаду знищити й державу Сирію. І все у неї виходило до того часу, як Ізраїль фактично не розгромив “Хезболлу”, фізично знищив більшу частину її політичного і військового керівництва, а в результаті безпрецедентної операції з пейджерами фактично вивів з ладу сотні бойовиків цієї терористичної організації.
І виявилося, що “Хезболлі” немає діла до Башара Асада. І Володимиру Путіну, який застрягнув у своїй війні з Україною, і вважає боротьбу з нашою Україною головним політичним пріоритетом, також було не до Башара Асада. І іранським аятолам, які, як відомо, були зайняті власним конфліктом з Ізраїлем, готували обстріли території єврейської держави, потім намагалися врятуватися від наслідків відповіді з боку Ізраїля також було не до Башара Асада, а сирійській опозиції завжди було до Башара Асада і повалення його режиму. І тепер, звичайно, виникає досить серйозне питання: Як буде надалі розвиватися ситуація у Сирії й на Близькому Сході, який режим може прийти до влади та ще й заволодіти усією новітньою зброєю, яку Дамаск міг отримувати від Тегерану і Москви.
Чи не буде це радикальний ісламістський режим, який так само буде не зацікавлений у співробітництві із Заходом, як і у співробітництві із Росією та Іраном. Чи все ж таки ми в результаті отримаємо помірковану владу, здатну до співробітництва із країнами цивілізованого світу? Владу, яка буде усвідомлювати необхідність виступати єдиним фронтом проти Москви і Тегерана? Зараз про це все трохи рано говорити, але у столицях країн арабського світу вже йдуть серйозні перемовини щодо наслідків ймовірного падіння режиму Асада.
Дивитись далі:
Про те, що відбувається у Сирії, також читайте в колонці Шимона Брімана, ізраїльського історика та журналіста.
