У неділю президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн виступила з промовою на церемонії, під час якої Президент України Володимир Зеленський від імені українського народу отримав Міжнародну премію Карла Великого 2023 року.
Нижче наведено переклад промови, опублікований на сайті ЄК:
Промова Голови фон дер Ляєн із нагоди вручення Його Високоповажності Володимирові Зеленському, Президенту України, та народові України Міжнародної премії Карла Великого 2023 року в Аахені
Шановний Президенте Зеленський,
Канцлере Олафе Шольц,
Пане Прем’єр-міністре Матеуше Моравецький,
Шановна пані мер Зібілє Койпен,
Шановний пане Юрґен Лінден,
Пані та панове,
Коли приїздиш до Аахена й оглядаєш старовинні пам’ятки й монументи, то достоту відчуваєш довкола себе вагу європейської історії в найширшому сенсі. Її потужність і її красу. Її біль і її поступ. Її столітні вододіли та десятиліття її молодої єдності. Ця премія, як висловився її засновник Курт Пфайффер, втілює найцінніше етичне зобов’язання – зробити наступний розділ нашої спільної історії кращим, ніж попередній. Це зобов’язання міцного Союзу європейців (цитую) «захистити найвищі земні надбання – свободу, людськість і мир, та захистити майбутнє дітей і онуків».
Людина й народ, яких ми сьогодні вшановуємо, живуть, втілюючи це зобов’язання ліпше, ніж зміг би будь-хто з нас. Вони в буквальному смислі борються за свободу, людськість і мир. Вони стікають кров’ю, але віддають своє життя, щоб захистити майбутнє своїх дітей. І наших також. Президент Зеленський і народ України знають, за що вони борються. І вони розуміють, що таке Європа і наш Союз.
Мої слова не можуть належно вшанувати їх. Але слова Президента Зеленського можуть. У 2019 році, в своїй чудовій інавгураційній промові він сказав народу України: «Ми обрали шлях до Європи, але Європа не десь там. Європа тут, у головах, і після того, як вона буде тут, вона буде повсюди – повсюди в Україні.»
Президенте Зеленський, шановний Володимире, я твердо переконана, що ці слова справдяться. І ми не припинимо працювати й впевнимося, що так і буде.
Пані та панове,
Біль приносить силу й мужність. Україна доводить це щодня від того доленосного ранку, коли Росія погнала через кордон колони танків і десятки тисяч солдатів. Коли за кілька тижнів я зустріла Володимира Зеленського під обстрілами в Києві, я щойно повернулася з Бучі. Я щойно бачила братські могили поруч із церквою, мішки з тілами, вишикувані щільно вряд. Найперші жорстокі символи путінської війни. Я ніколи не забуду тих свічок – всюди, і кожна з них втілювала матір чи батька, сина чи дочку, брата чи сестру, чиє життя намарно згасло. Це було почуття відчаю і гніву.
Але була також віра в те, що Україна дасть відсіч і переверне події навспак. Коли я говорила з Президентом Зеленським, то вже знала про його мужність і його волю завдяки численним телефонним розмовам і обговоренням, які ми мали в ті темні перші дні і тижні. Але, дивлячись йому в очі, я була вражена твердою рішучістю, яку він випромінював. Президент Зеленський мав непохитне переконання: ті, хто бореться за щось, завжди будуть сильнішими, ніж ті, хто бореться за те, щоб нав’язати своє панування.
Саме так ми напишемо наступний розділ нашої історії. І саме завдяки всьому цьому, завдяки мужності й стійкості, завдяки жертовності й цінностям, немає, на мою думку, більш гідного переможця цієї премії Карла Великого, ніж Президент Зеленський і народ України. Президент Зеленський і народ України борються за ті цінності й зобов’язання, які втілює ця премія. І роблячи це, вони також борються за нашу свободу й наші цінності. За демократію і верховенство права, за свободу слова й свободу творити свою власну долю.
Саме за це бореться Україна й саме це президент Путін намагається придушити. Президент Путін руйнує ту роботу задля миру, яку ми вибудовували разом після завершення Другої світової війни, а потім після падіння «залізної завіси». Президент Путін прагне знищити Європу, створену лауреатами премії Карла Великого, як-от Гюла Горн і Вацлав Гавел, Франсуа Міттеран, Гельмут Коль та багато інших. Президент Путін намагається стерти події 1989 року і десятиліття, що сплинули відтоді, як народи Європи зірвали «залізну завісу» і «Європа змінила своє обличчя назавжди», як влучно висловився історик і лауреат премії Карла Великого Тімоті Гартон Еш.
Кожне покоління переживає мить, коли мусить стати на захист демократії і того, в що вірить. Для нас ця мить настала. І сьогодні саме ми вирішуватимемо, як виглядатиме наша Європа в майбутньому, так само, як мужні борці за свободу змінили обличчя нашого континенту трохи більше як 30 років тому.
Український народ явив світові силу свого суспільства. Його воля боротися й бути вільним вразила світ. Від його залізної впевненості в тому, що так і має бути, перехоплює подих. Протягом останнього десятиліття громадянське суспільство було архітектором руху України до Європейського Союзу й неодноразово доводило свою мужність і рішучість. Ми ніколи не зможемо дорівнятися до відваги й жертовності українського народу. Але ми можемо непохитно залишатися поруч із ним.
Я говорю не тільки про десятки мільярдів євро на підтримку України, про масштабні санкції проти Росії або про сучасну зброю і боєприпаси, які ми пообіцяли й поставили. Я також говорю про те, що ми разом з Україною на її шляху до нашого Союзу й готуємося до майбутнього навіть під час війни. Я думаю про незчисленну кількість європейців, які відкрили свої домівки й серця для українських біженців – 4 мільйонів людей, які знайшли тимчасовий прихисток після того, як залишили Батьківщину через путінські бомби. Я хотіла би віддати шану й подяку багатьом волонтерам, містам і громадам, вчителям і спортивним клубам, які інтегрують українських дітей в свої групи, а також незліченній кількості підприємств, які дають роботу їхнім батькам. Це найкраще, що може бути в Європі.
Пані та панове,
Саме завдяки Президенту Зеленському, завдяки народові України, завдяки всім нам, завдяки тому, що ми всі тримаємося разом, обличчя Європи вкотре змінюється. Україна втілює все, для чого живе європейська ідея: мужність відстоювати переконання, боротьба за цінності й свободу, відданість миру і єдності. Тому я переконана, що Україна переможе: вона здобуде мир і втілить свою європейську долю.
Кілька днів тому у Відні правозахисниця Олександра Матвійчук сказала: «Люди в Україні хочуть миру більше, ніж будь-хто інший. Але мир не настане, якщо країна, котра зазнала нападу, складе зброю. Це не мир, а окупація. А окупація – це та ж війна в іншій формі». Я цілком згодна з нею. Ми в ЄС розмовляємо багатьма різними мовами, але в кожній із них перемога перекладається як мир і справедливість, тобто справедливий мир.
Тепер, як це завжди було в Європі, з’являться «скептики», які скажуть, що це неможливо, що це фантазія. Але, може, це насправді і є наша ідея: всупереч усьому об’єднатися й зробити неможливе можливим? Це знову слова Президента Зеленського. «Перемога, – сказав він, – це коли замовкає зброя, а лунає голос людей». Він говорив про Україну. Але описував він Європу й те, за що вона виступає. Може, це і є наша ідея: всупереч усьому об’єднатися й зробити неможливе можливим?
Присуджуючи цю премію, ми проголошуємо на повен голос: Ми опліч із Президентом Володимиром Зеленським. Ми опліч з українським народом. Ми на їхньому боці, поки разом не досягнемо неможливого.
Слава Україні!
Хай живе Європа!
Останні новини
#DefeatRussia
