Віра Коник: Естонські газети писали про Голодомор ще у 1923 році

Конгрес Українців Естонії (КУЕ) разом з українцями в Україні та у всьому світі вшанував памʼять жертв Голодомору на акції “Запали свічку” 23 листопада в Таллінні. До заходу долучилися дипломати, активісти та представники громади. З промовою до присутніх звернулася Віра Коник, голова КУЕ. Світовий Конґрес Українців публікує текст промови. 

Нещодавно ми відрахували тисячу днів з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, майже чотири тисячі днів з початку російсько-української війни. Здається, що ця страшна геноцидна війна затьмарила всі інші події української історії. Але війна з боку Росії на знищення українців почалася не зараз – вона триває століттями. І один з найстрашніших злочинів – це Голодомор 1932-1933 років, спланований і здійснений сталінським тоталітарним режимом. Зараз ми денно і нощно живемо з повідомленнями про загибель українців. Але ми не маємо права забувати про ті мільйонні жертви Голодомору. Сьогодні, у День пам’яті його жертв, сотні мільйонів свічок горять у помешканнях українців в Україні та у всьому світі.

Відомо, що правда про Голодомор всіляко замовчувалася сталінським режимом. Через залізну завісу проходила лише радянська пропаганда про квітуче життя в СРСР. Але Голодомор набув такого масштабу, що інформація просочувалася і з цієї чорної діри під назвою Радянський Союз.

Для нас, українців Естонії, є важливою інформація, яку в процесі написання дисертації виявив докторант Тартуського університету Євгеній Завадський. Виявляється, естонські газети, як естонською, так і російською мовами вже у 1932 році писали про масовий голод в Україні, публікували свідчення очевидців. Євгеній Завадський надав мені деякі матеріали зі своєї роботи. Дякую йому.

Так, в одній із газет був опублікований лист киянина. “В чергах за хлібом стоять по 2-3 тисячі людей… Цілі села вмирають, і натовпи голодних селян тікають в міста з надією на порятунок. Обманувшись у своїх сподіваннях, вони лежать на вулицях і вмирають. Багато кидають своїх дітей на вулиці з надією на те що їх заберуть в дитячий будинок і прогодують”.

У тій же газеті за 19 жовтня 1933 року була надрукована промова вченого Тартуського університету Курчинського, який зробив такі висновки. 

• Голод – загальноприйнятний факт, і не помітити його може лише той, хто свідомо закриває на це очі.
• Радянська влада всіляко заперечує свою вину у створенні голоду і продовжує вивозити продовольство за кордон
• Професор вважає, що світова спільнота слабо реагує на події в Україні, остерігаючись зіпсувати відносини з СРСР. Тим більше, що за спроби зібрати матеріал про голод можуть виникнути проблеми з НКВС навіть у дипломатів.

Нагадаємо, парламент Естонії систематично підтримує Україну. Ще у 1993 році Естонія першою серед країн визнала Голодомор 1932-1933 років в Україні геноцидом українців. Таллінн засудив злочин винищення голодом українців сталінським Радянським Союзом.

Торік у жовтні Світовий Конґрес Українців відзначив Парламент Естонії найвищою нагородою організації – медаллю святого Володимира. Вищий законодавчий орган країни отримав памʼятний знак за вагомий внесок у розбудову діаспори та/або України.