Російська правозахисниця, голова фонду «Русь сидяча» Ольга Романова розповіла Belsat RU про масштаб втрат зеків у лавах приватної військової компанії «Вагнер». В інтерв’ю Романова підтвердила інформацію, повідомлену раніше радником голови Офісу Президента України Михайлом Подоляком, що ЗСУ ліквідували вже 77% колишніх ув’язнених, які приїхали воювати в Україну в складі цієї військової компанії.
За її словами, станом на 1 січня 2023 року було завербовано понад 40 тис. із приблизно 420 тис. людей, які на час початку війни перебували в Росії за ґратами. Приблизно 29 тис. з них або загинули, або стали «трьохсотими», або зникли безвісти.
У принципі, лише «на зонах» ПВК «Вагнер» може завербувати ще близько 150 тис. осіб, або навіть більше. Може й 200 тисяч, якщо мова ще йтиме про мобілізацію жінок.
«Крім того, що ПВК «Вагнер» завалює тілами український фронт, тут ще реалізується й інша функція, яку, я цілком упевнена, влада тримає у голові: утилізація зайвої частини населення. Російська влада вважає, що це абсолютно нікому не потрібні, зайві люди», – каже правозахисниця.
Вербування дуже активно відбувалось аж до середини осені. Воно продовжилось і надалі, але великою проблемою для засновника компанії Євґєнія Пригожина стала масова втеча з фронту, здача у полон і дезертирство.
«Розпочались масові позасудові страти. Саме тоді було оприлюднене те страшне відео зі стратою кувалдою, – розповідає Романова. – Ми знаємо про існування ще як мінімум чотирьох відеозаписів зі стратами. У нас понад 50 повідомлень родичів про позасудові страти: вони так чи інакше отримали повідомлення про те, що їхнього родича стратили».
Це відіграло свою роль: масова втеча, здача в полон припинились – усі були налякані.
Утім, ці звірства мали й протилежний ефект: ув’язнені стали боятися вербування, і цей процес припинився. Тоді Пригожин почав нібито відпускати ув’язнених на волю, хоча під зобов’язання за контрактом повернутися на фронт за 45 днів. Він обіцяв, що їх без іспитів прийматимуть до престижних російських ВНЗ, що зрештою вони можуть стануть депутаами Держдуми.
Це спрацювало – чимало росіян, особливо ув’язнених, сприйняли цю інформацію за чисту монету, і масове вербування відновилось.
«Загибель однієї людини – трагедія, а загибель десятків тисяч – статистика. Для ув’язнених це працює так само. Для них загибель співкамерника – ситуація зрозуміла, а загибель десятків тисяч – це просто інформаційний фон», – констатує Ольга Романова.
Фото: Один із цвинтарів для вагнерівців (скриншот)
