Павло Ґрод
Президент Світового Конґресу Українців
Україна перебуває в центрі внутрішньополітичної кризи в США, яка може вплинути на американське президентство і послабити позицію України в критичний момент. Оскільки Президент України Володимир Зеленський цього тижня приїхав до Сполучених Штатів Америки на відкриття Генеральної Асамблеї ООН та на його першу зустріч з Президентом США Дональдом Трампом, перед ним постає складне завдання: він не повинен втягуватися в пристрасну боротьбу, переконуючи Дональда Трампа підтримати Україну щодо встановлення миру.
У жовтні очікується зустріч України, Росії, Франції та Німеччини в Парижі, щоб укласти мирну угоду для закінчення війни, яку Росія розпочала п’ять років тому та в результаті якої загинуло понад 15,000 українців, було важко поранено тисячі осіб і переміщено 1,6 млн осіб зі Сходу України.
Україна ризикує сісти за стіл переговорів ослабленою, якщо тільки Сполучені Штати не дадуть їй повної підтримки та не спонукатимуть до цього Європу. Німеччина та Франція бачать політичну недосвідченість Володимира Зеленського як можливість досягти прориву в переговорах у Нормандському форматі, сподіваючись, що він піде на компроміс у питаннях, на які не пішов його попередник.
Під час нещодавньої дискусії на щорічній зустрічі “Ялтинська Європейська Стратегія” (YES) у Києві, Україна, колишній Президент України та головний переговорник щодо Мінських угод Леонід Кучма розсудливо сказав: “Давайте дотримуйтесь Мінських домовленостей. Безпека на першому місці. Вам потрібно вивести війська, вивести важке озброєння, повернути нам кордон, і тоді ми проведемо вільні вибори”. Формула миру зрозуміла. На жаль, Леонід Кучма не був оптимістичним щодо довгоочікуваної зустрічі в Нормандському форматі. “Зеленському буде дуже важко – він будеодин проти трьох людей”, – прогнозував він.
Успішний обмін полоненими між Кремлем і Києвом минулого місяця відновив надію на те, що миру, нарешті, можна буде досягнути. Однак дії Москви свідчать, що вона не хоче знайти довговічне та справедливе рішення. Завдання Путіна очевидні. Він хоче контролювати Україну як частину сфери російського впливу або встановивши в Україні постійний регіональний уряд, який буде контролюватися Росією, або продовжуючи дестабілізувати Україну та перетворюючи її в невдалу державу через триваючу війну.
Проблема полягає не в тому, чи слід застосовувати Мінські угоди, а в тому, як вони виконуються. Росія хоче, щоб Україна визнала особливий статус для регіону Донбасу та негайно провела вибори, в результаті яких контрольовані Росією найманці стали б членами парламенту України. Україна та її союзники завжди займали позицію, що вибори відбудуться на Донбасі лише після того, як російські війська та найманці разом зі зброєю покинуть територію і в Україні відновиться контроль над російсько-українським кордоном, внутрішньо переміщені особи зможуть повернутися додому і через кілька місяців розпочнеться відбудова.
На початку цього місяця у Берліні німецькі партнери, які беруть безпосередню участь у мирних дискусіях Нормандського формату, окреслили свою мирну пропозицію. Вони запропонували Україні погодитися з умовами Росії та провести вибори на окупованих територіях до виходу військ чи повернення половини населення, яке виїхало звідти через окупацію.
Німецькі партнери запропонували, щоб ці вибори контролювала Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), а російські сили перебували в той час у їхніх казармах. Це безглузда пропозиція. Коли ОБСЄ заявить, що вибори не відповідали міжнародним стандартам, вона не винесе покарання та не осудить нових нелегітимних лідерів, як це відбувалося на десятках виборів у всьому колишньому Радянському Союзі.
Формула «мир будь-якою ціною» узаконить іноземні окупаційні сили в Україні, створить тривалий розкол в країні та відтягне Україну від її шляху до євроатлантичної інтеграції, – це те, чого хоче Путін. Україна не може погоджуватися на вибори, поки не буде гарантована безпека для її громадян, передбачено реальний політичний дискурс та поки ті мешканці, які були змушені втікати, не зможуть повернутися, щоб проголосувати.
США, Німеччина та Франція не повинні силувати Україну погоджуватись із будь-якою формою встановлення миру, яка змусить Україну проводити вибори в той час, коли окуповані території на Донбасі нагадують поліцейську державу під російським контролем. В іншому випадку ці “союзники” назавжди дестабілізують Україну з підконтрольним Росії анклавом сході України. Запропонований Путіним мирний план роздробить Україну так, що вона не зможе бути єдиною.
Якщо когось треба змушувати до дій, то це має бути Владімір Путін. США, Канада, ЄС та їхні союзники мусять продовжувати посилювати санкції проти Росії та підтримувати Україну. Прогинання перед Путіним ще більше заохотить його і доведе, що агресія діє, та призведе до серйозних наслідків далеко за межами України.
