15 травня 2023 року Світовий Конґрес Українців (СКУ) та українці в усьому світі відзначають 150 років від часу народження Павла Скоропадського (1873-1945) – видатного українського державного, політичного та військового діяча, останнього українського гетьмана, який справедливо вважається одним з фундаторів української державності у ХХ столітті.
Ставши на чолі молодої Української Держави навесні 1918 року, у найбільш критичний час, Павло Скоропадський показав приклад державного будівництва, результати якого українці можуть спостерігати навіть сьогодні.
7,5 місяців правління Скоропадського, відомі в історії України як період Гетьманату, попри недовгу тривалість, стали часом довгоочікуваної стабілізації українського політичного та економічного життя, що дало можливість українцям зосередитись на активній розбудові державних, соціальних та культурних інституцій. Саме у цей час були засновані Українська академія наук, Українська національна бібліотека, Державний архів, Український симфонічний оркестр, низка українських університетів, Українська автокефальна православна церква.
За цей же час Українська Держава здобула визнання 30 держав тогочасного світу та заснувала власні дипломатичні місії у 23 державах. Гетьман зміцнив державний кордон, активно підтримував визвольний рух у Білорусі та сприяв політиці українського національного відродження на Кубані, чий уряд розглядав можливість входження до складу України на федеративних засадах. Наприкінці літа – на початку осені 1918 року Скоропадський також рішуче придушив сепаратистський рух у Криму та офіційно приєднав його до Української Держави.
Утім, під впливом турбулентних політичних змін у Європі восени 1918 року та під тиском західних партнерів, у листопаді 1918 року Павло Скоропадський був вимушений піти на болісний компроміс з російськими політичними силами, що призвело до вибуху повстання в Україні та зречення Гетьмана від влади.
В еміграції, Гетьман Павло Скоропадський спрямував усі свої зусилля на розбудову українського громадського та політичного життя у діаспорі, розбудовував впливовий гетьманський рух, намагався об’єднати у спільній боротьбі за незалежність України різні українські політичні сили. Скоропадському, зокрема, завдячують порятунком з нацистських концтаборів такі провідники українського визвольного руху як Степан Бандера, Андрій Мельник, Ярослав Стецько.
У національній пам’яті українців Павло Скоропадський – представник одного з найстаріших та найбільш аристократичних українських родів – назавжди лишиться зразком самовідданого і відповідального служіння своїй державі і народу, символом боротьби за національні традиції та непохитності у відстоюванні українських національних інтересів.
