Мар’яна Буджерин, старша наукова співробітниця Проєкту з управління атомом (MTA) у Белферському центрі Гарвардської школи Кеннеді
Джерело: видання The Bulletin of the Atomic Scientists; стаття Мар’яни Буджерин за 2 жовтня.
Війна Росії проти України є не лише звичайним конфліктом, а й серйозною ядерною кризою.
Росія має найбільший у світі ядерний арсенал, який, зокрема, включає ядерну зброю, призначену для використання на полях бою. З початку війни Кремль активно використовує ядерні погрози, щоб залякати Захід і обмежити його військову допомогу Україні. Останні зміни в ядерній доктрині Росії, нещодавно оголошені президентом Володимиром Путіним, розширюють допустимі сценарії використання ядерної зброї. Це створює додаткову невизначеність, що дозволяє російському керівництву самим визначати, чи і коли такі сценарії можуть реалізуватися.
Хоча Росія використовує ядерну риторику в політичних цілях, існує постійна загроза того, що вона може вдатися до фактичного використання ядерної зброї в Україні.
З перших днів вторгнення вважалося, що найбільш ймовірний сценарій обмеженого використання ядерної зброї Росією — це спроба уникнути неминучої військової поразки або подолати затяжний конфлікт в Україні. Ядерна загроза жовтня 2022 року підтверджує думку, що Росія може вдатися до ядерних ударів під час відступу. Під час швидкого визволення Харкова та Херсона російське керівництво розглядало можливість використання ядерної зброї, а публічні звинувачення на адресу України щодо “брудної бомби” викликали побоювання про можливий ядерний удар з боку Росії. Американська розвідка оцінила ризик ядерного використання Росією восени 2022 року на рівні 50 відсотків, що стало історичним рекордом.
Але чи не проігнорувала міжнародна спільнота ще один сценарій — ситуацію, в якій використання ядерної зброї Росією може бути не лише можливим, а й навіть більш імовірним? Що, якби Росія вдається до ядерних ударів не тоді, коли програє, а коли виграє війну?
Ядерна математика, тоді й зараз. Багато ще залишається невідомим про роздуми Росії два роки тому і про те, що зрештою відволікло її від використання ядерної зброї. Швидше за все, це була комбінація загроз з боку США щодо серйозних наслідків для Росії, включаючи звичайні удари по російських військових об’єктах на окупованій українській території, можливе втручання Китаю з обіцянкою збільшення військової допомоги та сумнівна військова корисність тактичного використання ядерної зброї. Використання ядерної зброї, яке Росія розглядала восени 2022 року, перевищувало межі її ядерної доктрини, як до, так і після оголошених змін. Ця реальність вказує на обмежене стримування, яке декларована доктрина, ймовірно, накладає на роздуми про використання ядерної зброї у війні.
Страхи щодо ядерної ескалації залишаються реальними, і західні партнери України продовжують уважно враховувати динаміку ескалації, ухвалюючи рішення про те, які системи озброєння надати Україні та як регулювати їхнє кінцеве використання. Нинішня обережність у дозволі Україні завдати ударів по російській території західними постачаннями є яскравим прикладом. Основне припущення полягає в тому, що Україна не може бути занадто сміливою у своєму опорі, інакше це спровокує ядерну реакцію Росії.
А які ядерні ризики можуть виникнути в протилежному сценарії, коли звичайні бойові дії в Україні різко переходять у перевагу Росії?
Зверніть увагу, що єдиним випадком використання ядерної зброї в збройному конфлікті було застосування ядерною державою, що була на шляху до перемоги. Сполучені Штати скинули атомні бомби на Хіросіму та Нагасакі в серпні 1945 року, коли Японія майже зазнала поразки звичайними засобами, але продовжувала опір. Попри те, що причини цього рішення досі обговорюються, бомбардування досягло трьох цілей: прискорило закінчення війни, дозволило США визначити умови капітуляції та справило сильне враження на Радянський Союз.
Хоча історичні прецеденти не слід беззастережно застосовувати в різних контекстах, їх можна використовувати для отримання цінних уроків. Мотиви Росії для використання ядерної зброї, коли вона наближається до перемоги в Україні, можуть бути схожими на ті, що спонукали США до дій у 1945 році. Згадка Путіна про Хіросіму та Нагасакі в його промові вересня 2022 року може свідчити про щось більше, ніж просто риторичний прийом.
Фото: Shutterstock
