Він все життя стрибав через вогнище, і полум’я цієї війни забрало його до себе в самому її пеклі. У бою під Бахмутом 7 липня 33-річний командир взводу Євген «Елвіс» Олефіренко загинув смертю героя. «Захищаючи мене, мою родину, моїх друзів і мою країну», – повідомила у Facebook його сестра, журналістка Богдана Шевченко.
Його брат, колишній посол України в Канаді Андрій Шевченко, написав: «Ми щойно привезли його до Києва – сонячного, безстрашного і назавжди усміхненого».
Євген Олефіренко народився 27 вересня 1988 року в Києві. Вивчав історію в Києво-Могилянській академії та Упсальському університеті у Швеції. У 2014 році, після того як росія розв’язала війну проти України, він пішов навчатися військовій справі до Національного університету оборони України. 24 лютого 2022 року, у перший же день повномасштабного вторгнення Росії, Євген прийшов до військкомату з рюкзаком, готовий іти воювати. Був мобілізований до Київської територіальної оборони, а потім переведений до бригади спеціального призначення Національної гвардії України. Був гранатометником і мінометником, навчав іноземних добровольців-захисників України, командував взводом. Останні тижні його взвод обороняв Лисичанськ, скільки було можливо, а потім Євгену вдалося без втрат вивести його з напівоточеного міста.
Євген був готовий битися, а його родина жити і перевіряти, чи є він онлайн. Але вони не були готові до того, що колись його присутність в Інтернеті назавжди залишиться «last seen yesterday at 18:14».
Його кохана та дружина Марія Павловська каже, що вони жили одне для одного 15 років і «шалено вдячна» за кожен їхній день. «Ми об’їздили пів світу разом, пірнали до морських черепах і піднімались високо в гори. 07.07.22 померла половинка мене, але я рада, що частинка тебе живе в нашій Дзвінці».
СКУ висловлює щирі співчуття рідним і близьким Євгена Олефіренка. Він назавжди залишиться в пам’яті як справжній український патріот і безстрашний борець за свободу та демократію. Герої не вмирають!