Садоха: У війні може бути лише один переможець

Павло Садоха, Віцепрезидент Світового Конґресу Українців (СКУ) в Південній Європі та Голова Спілки українців Португалії (СУП).

Джерело: Садоха для видання Observador

У цій війні може бути лише один переможець. 

І росія, і Захід опинилися у безвихідній ситуації: або в росії зміниться політичний режим, або почнуть змінюватися кордони в Європі. 

На 2025 рік парламент росії виділив рекордну суму на фінансування державних телеканалів, медіа та проєктів пропаганди в інтернеті: 1,25 мільярда євро. 

На практиці це означатиме збільшення кількості статей та думок “незалежних експертів” у країнах ЄС, які стверджують, що Україна програє війну і що режим путіна має право існувати як баланс миру в новому цивілізаційному протистоянні. Багато з цих “агентів кремля” вже розпізнані у португальському суспільстві через їх односторонню проросійську позицію. Проте, як казав майстер “промивання мізків” і пропаганди Й. Геббельс: “Брехня, повторена тисячу разів, стає правдою”. У цьому москва застосовує таку ж тактику, як на передовій в Україні, де російські та північнокорейські військові здійснюють масові фронтальні атаки, незважаючи на колосальні втрати. “Гарматного м’яса”, так само як і грошей на пропаганду, в тоталітарних режимах ніколи не шкодували.

Що стосується відповідальності португальських авторів, які, по суті, виправдовують російські злочини в Україні чи сприяють їх здійсненню, можна лише закликати до таких абстрактних понять, як совість чи моральність, які для них, здається, не мають жодної вартості. Загалом, важко сьогодні знайти когось у країнах ЄС, хто не засуджує російську агресію. Зображення наслідків ракетних атак, зруйновані міста та села, страчені та закатовані військові та цивільні емоційно важко сприйняти будь-якій здоровій людині. Проте це лише відображення кінетичного методу війни, прямих військових дій.

Цілком природно, що всі хочуть якомога швидше покласти край цьому людському стражданню, навіть якщо воно відбувається за тисячі кілометрів, в іншій країні. Але війна не обмежується лише боями. Наслідки некінетичного методу, який включає інформаційну війну через пропаганду, вимагають набагато більше зусиль для протидії, і часто цей аспект у війні становить понад 80%. Іноді вся стратегія протистояння будується виключно на некінетичному методі.

Фактично, єдине раціональне пояснення, чому путін три роки тому почав широкомасштабне вторгнення в Україну – це його хибна впевненість у тому, що українці не чинитимуть такого сильного опору на загальнонаціональному рівні. Враховуючи його вік, у нього не було багато часу на довгострокову стратегію політичного контролю над Україною, і, як параноїк, він хотів все й одразу.

Проте в результаті його дій і росія, і Захід опинилися у безвихідній ситуації: або зміниться політичний режим в росії, або почнуть змінюватися кордони в Європі.

З нового бюджету, затвердженого росією на наступний рік, стає зрозуміло, що росія приймає цей виклик і для цього їй не потрібно використовувати ядерну зброю.

У жовтні 2023 року путін заявив, що в росії є багато друзів у Європі. За його словами, на Заході теж існує велика кількість прихильників “традиційних” цінностей, які погоджуються з ідеологічною позицією путіна.

Постає питання: чи готові країни ЄС до цієї війни, чи поступово віддадуть свої території росії, як зараз “друзі кремля” рекомендують українцям?