72-річний пенсіонер із Чернігова Валерій Федорович досить лаконічно описує збиття російського винищувача: «Воно гух, падло, і впало». За цей «гух» він нещодавно був нагороджений медаллю «За сприяння в охороні державного кордону».
У березні, коли російські окупанти безупинно бомбили Чернігів, Федорович побачив у небі ворожий Су-34. Він схопив свій карабін і побіг, стріляючи та заохочуючи українських бійців робити те саме: «Хлопці, треба збити його!»
«По літаку ми бахнули, коли він пішов на друге коло, — згадує Федорович. — Стріляли і прикордонники, і хлопці з тероборони, і я. Скільки разів я вистрелив? Хіба я пам’ятаю? Бахнули раз, потім другий, потім побачили, що пішов із нього дим. Але я ніколи не скажу, що це саме я його збив».
Дверцята від кабіни винищувача впали біля будинку Федоровича і зараз перебувають у його гаражі. «Мені ці дверцята не потрібні, — каже він. — Мабуть, цей російських мотлох треба здати в музей. Хлопці сказали, що, можливо, виставлять на аукціон, а гроші відправлять Збройним силам України».
Важко сказати, за скільки можна продати ці дверцята на аукціоні, але факт, що винищувач вартістю 50 мільйонів доларів був збитий ціною кількох десятків набоїв. І ми ніколи не дізнаємося, скільки життів своїх співгромадян зберегли «мисливці за винищувачами», збивши це російське «падло».
Стрільба по ворожих літаках — не єдине заняття Федоровича в перший місяць повномасштабної війни. Він привозив захисникам України дрова, допомагав їм будувати бліндажі та готувати їжу, ховав у своєму підвалі людей від бомбардувань. І каже, що зараз пішов би в армію, якби не вік.
Сьогодні 191-й день війни, яка, як розраховували в Кремлі, триватиме не більше тижня. Просто у своїх стратегічних розрахунках вони не врахували Валерія Федоровича.
Використані джерела: Gazeta.ua; State Border Guard Service of Ukraine; iPress.ua; VSN; Gazeta.ru
