Портников: Росія втрачає вплив на колишній радянський простір

Віталій Портников, відомий український журналіст, політичний оглядач та аналітик, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Джерело: Радіо Свобода

Напередодні новорічних свят очільник Росії Володимир Путін зібрав на традиційний неформальний саміт СНД та на засідання вищої ради Євразійського економічного союзу колег з колишніх радянських республік. Зустріч була запланована для того, щоб вчергове продемонструвати збереження російського впливу в регіоні, але насправді її символом став розворот літака президента Азербайджану Ільгама Алієва перед посадкою в Москві.

Коли екіпаж вже збирався здійснювати посадку, азербайджанському президенту доповіли про катастрофу літака компанії Azerbaijan Airlines у казахстанському аеропорту Актау. Ільгам Алієв наказав повертатися.

І це рішення азербайджанського президента, відомого своїми регулярними контактами із Путіним, знову продемонструвало непередбачуваність подій на пострадянському просторі. Азербайджанський президент готувався до ритуальних посиденьок з колегами, а замість цього виявився між необхідністю розповісти співвітчизникам правду про катастрофу літака, вже, очевидно, знищеного російською системою протиповітряної оборони (ППО) у небі над Грозним і небажанням псувати стосунки з Кремлем. А це непроста задача навіть для такого звиклого для маневрів політика, як Ільгам Алієв.

Сусід Алієва по регіону Нікол Пашинян, очільник уряду Вірменії, також ухилився від участі в російському сабантуї – щоправда, тут причиною відсутності був позитивний тест на коронавірус. Проте відсутність Пашиняна не завадила йому стати головним героєм саміту після майже кумедної перепалки із білоруським диктатором Олександром Лукашенком.

Лукашенко, стосунки якого з Вірменію є фактично розірваними, намагався наполягти на обовʼязковій участі вірменської делегації у майбутньому саміті Євразійського економічного союзу в Мінську. А у відповідь почув від вірменського премʼєра хіба що глузливі зауваження, які «порвали» соціальні мережі. І це ще раз нагадало, що підстаркуваті пострадянські диктатори перебувають у світі підлабузництва з боку власного конʼюнктурного оточення й навіть не уявляють, що за кордонами цього задушливого світу з ними можуть розмовляти зовсім в іншій тональності.

З іншого боку, Пашинян тепер фактично єдиний з потенціальних гостей Путіна, влада якого спирається на чесне народне голосування, а не на примус суспільства, репресії, всевладдя спецслужб і знищення свободи слова. І це також багато про що говорить щодо реального впливу Путіна на пострадянському просторі.

Використання Москвою чужої демократії

Російський правитель опинився в оточенні лідерів країн Центральної Азії (і очільника Білорусі), які до того ж останні роки дивляться швидше в бік Пекіну, ніж у бік Москви.

Але це, звичайно ж, не означає, що Москва готова відмовитися від своїх зусиль – війна в Україні говорить про це із очевидною ясністю. А в тих колишніх радянських республіках, де є реальний електоральний процес, Росія готова використати чужу демократію для посилення власного впливу. Доказом цього стали цьогорічні вибори в Молдові та Грузії.

У Молдові президентка Мая Санду змогла переобратися на другий термін (а прихильники європейської інтеграції – виграти референдум щодо приєднання Молдови до ЄС) тільки дякуючи голосуванню молдовських діаспорян.

Читати далі.