Портников: Путін вже висунув ультиматум Трампу

Віталій Портников, відомий український журналіст, політичний оглядач та аналітик, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Джерело: Портников на YouTube

Щоб привітати Дональда Трампа з вступом на посаду та заявити про готовність до зустрічі й переговорів щодо “всеосяжного миру”, Володимир Путін скликав спеціальне засідання з постійними членами Ради безпеки Росії. Однак сам Трамп у своїй інавгураційній промові ані про Росію, ані про війну в Україні не згадав. Хоча не можна сказати, що ця тема зовсім не хвилює нового американського президента: на “мітингу перемоги” напередодні інавгурації Трамп пообіцяв зупинити російсько-українську війну. Але цього разу не сказав, коли і як.

Втім, заяви Путіна під час зустрічі з постійними членами Ради безпеки Росії залишають новій американській адміністрації обмежений простір для маневру. Російський президент вирішив нагадати, що йому потрібно не перемир’я, а “довгостроковий мир”. Але, щоб у всіх не було сумнівів, що це за мир такий, Путін продовжив: “На основі поваги до законних інтересів усіх людей, усіх народів, які проживають в цьому регіоні”.

Питання про те, що це за “народи”, відсилає нас до пам’ятної промови Путіна в ніч з 23 на 24 лютого 2022 року, коли російські війська вже перетинали кордони України з Росією та Білоруссю, а російські літаки бомбили українські міста, селища, дороги та аеродроми. Тоді Путін теж не говорив про український народ, а про якісь міфічні “народи України”, самовизначення яких має бути забезпечено в результаті оголошеної ним спецоперації. 

Тепер стало зовсім ясно, що Путін мав на увазі під цими “народами”. Йому не хотілося визнавати, що російська окупація проводить лінії поділу всередині територій історичного розселення українського народу. І він похапцем вигадав “народ ДНР” чи “народ Херсонської області”, щоб виправдати вже підготовлені рішення щодо анексії українських регіонів. Це була та задача, яку президент Росії міг би поставити перед новим, маріонетковим керівництвом України, якби окупував Київ за три дні: провести в східних та південних областях країни “референдуми” про проголошення “незалежності” та приєднання до Росії. 

План провалився, але бажання залишилося, і тепер Путін хоче реалізувати його через переговори з новим партнером в Америці. Змінилося лише уявлення Путіна про державність України. У 2022 році він ще вважав, що Україна має право на існування – тільки в російській сфері впливу та в межах, які визначить сам Кремль. Зараз він неясно говорить про якийсь “регіон”, в якому живуть “народи”, права яких і потрібно забезпечити. Тому, коли Микола Патрушев [помічник Путіна, колишній секретар Ради безпеки РФ – ред.] заявляв, що у 2025 році Україна перестане існувати, він не просто видавав бажане за дійсне, а транслював надії самого Путіна.

Очевидно, що у Дональда Трампа є свої погляди на те, як повинна завершитися війна. Американський президент неодноразово повторював, що прагне досягти ситуації, коли з обох сторін фронту припинять гинути люди. Представники його команди після його перемоги та під час парламентських слухань щодо призначень на посади підкреслювали важливість взаємних компромісів. По суті, логіка Трампа і його команди – це класична логіка здорового глузду: якщо обидві сторони не можуть досягти бажаного – Росія не може знищити Україну, а Україна не може відновити свою територіальну цілісність – то вони повинні зупинитися. Завдання американського президента – забезпечити це та створити умови, які не дозволять конфлікту поновитися.

Але, здається, саме класична логіка – те, що не цікавить Путіна. Він стверджує, що не хоче “перемир’я з метою подальшого продовження конфлікту”, а прагне миру на своїх умовах. Тих самих умов, що були ще у 2022 році, ніби цих трьох років не було, не було провалу “бліцкригу” і військового застою. Путін продовжує вважати, що досягне свого – з Трампом чи без нього.

Не знаю, чи помітив новий американський президент під час інавгураційних святкувань, що Путін вже під час перших хвилин його перебування на посаді висунув йому справжній ультиматум і не залишив надій на швидке завершення наймасштабнішої та найкривавішої війни XXI століття.

Але, схоже, саме це і сталося.