“Зараз у великому українському світі існує понад 350 освітніх українознавчих осередків, і їх кількість невпинно зростає! У дописі немає згадки про африканський континент, бо історія українського шкільництва лише зараз там починається, на сьогодні маємо уже 2 українські школи в Африці. Української мови у світі стане однозначно більше! ” — Голова СКВОР Любов Любчик прокоментувала допис присвячений першим українським освітнім осередкам у світі.
Нижче подаємо текст Diaspora.ua:
Перші українські школи у світі почали з’являтися при церковних осередках і діяли як додаткові (доповнюючі) до основних місцевих шкіл, де навчалися діти емігрантів. Прикладом може бути розвиток українського шкільництва в Америці.
У США перша українська школа була створена при греко-католицькій церкві в м.Шамокіні (Пенсильванія) у 1893 р. На 1894р. вже було 6 таких шкіл. Системно займатися розбудовою українського шкільництва у США почав єпископ С.Ортинський, який у 1907 р. заснував у Філадельфії школу-інтернат та почав видавати підручники для мережі церковних шкіл. З 1920-х років за єпископа К.Богачевського Католицька церква почала закладати при більших парафіях цілоденні приватні школи: у 1940 р. у Філядельфійському екзархаті було 12 таких шкіл; в 1965 р. у 3 українських католицьких єпархіях було 33 початкові і 5 середніх шкіл, у яких вчилося разом 9 тисяч учнів. На той же час у 2 закарпатських греко-католицьких єпархіях було 33 початкові і 3 середні школи з 7,5 тисячами учнів.
Проте вже у наступні роки спостерігається зменшення шкіл. У 1985 р. у Філадельфійській митрополії було 28 початкових і 5 середніх шкіл з 4,4 тисячами учнями, а у Пітсбурзькій (закарпатській) – 18 шкіл і 2,6 тисяч учнів. Мова начання також переважно ставала англійською, а українською викладали окремі предмети (мова і культура, іноді релігія).
Кількість учнів Української православної церкви в США також зменшилася в означений період: від 18 тисяч у 1965 р. до 8 тисяч у 1985 р.
Потужно мережею українського шкільництва у США з середини ХХ століття є суботні школи українознавства – «рідні школи», діяльність яких координує створена в 1953 році Шкільна Рада при Українському Конгресовому Комітеті Америки. Саме вони навчають більшість українських учнів. Так у 2011 р. мережа мала 40 шкіл з 2500 учнями. Навчання відбувається українською мовою (є і двомовні) по 5-6 годин на тиждень у вихідний день. Шкільна Рада самостійно готує вчителів та видає власні підручники або закуповує в Україні чи інших країнах.
Українське шкільництво в Канаді почало формуватися також наприкінці ХІХ ст., але через компактність проживання українців тут більш поширеними стали двомовні школи, які у період Першої світової війни були закриті. Відтоді існували приватні українські школи при українських католицьких парафіях (як цілоденні школи або доповнюючі – у вихідні) або культурних і громадських організаціях. Тут також поширення набула «Рідна школа» ,або «Українська школа». Діяльність українських шкіл координує центральна організація української діаспори у цій країні – Конгрес українців Канади.
Із запровадженням політики багатокультурності у найбільш «українських» провінціях Канади постали двомовні школи: в Альберті у 1971 р., Саскачевані – 1974 р. і Манітобі – 1978 р. Водночас діють українські школи і при церквах. Більшість учителів українознавчих шкіл, у тому числі двомовних, здобувають освіту на кафедрах славістики канадських університетів, де українознавство добре розвинене: Оттава, Торонто, Вінніпеґ, Саскатун, Ріджайна, Едмонтон. А крім шкіл, що діють протягом року, у Канаді головним чином церкви і молодіжні організації засновують літні школи і табори для освіти українських дітей та збереженні їх у місцевих українських громадах.
У Бразилії, де розвиток українського шкільництва почався приблизно одночасно зі США та Канадою, головними організаторами були церква і духовенство, а національні школи були приватними. У 1913 році постав Шкільний союз як координаційний центр для всіх 35 шкіл (більшість з них була у Прудентополісі – 22) з 630 учнями. У міжвоєнний період у країні діяло біля 40 шкіл. Після того від уряду Варгаса школи закривалися, вони відновилися лише в 1970х- роках – також при церковних організаціях.
Тут проводяться літні табори, є школи «вихідного дня» та вечірні освітні заклади.
В Аргентині першу українську школу було засновано у 1910 р. вчителем з Києва Пилипом Баком, але тут українське шкільництво не розвинулося поза рівнем додаткових шкіл для вивчення української мови. Існує товариство «Рідна Школа», що опікується школами українознавства разом з різними громадськими організаціями «Просвіта», «Відродження» і Спілка Української Молоді. При філії Українського Католицького Університету в Буенос-Айресі діють середні українознавчі курси (т. зв. гімназія).
В Австралії українські школи виникли із початком масової еміграції у повоєнні роки, і як і в інших країнах, це були суботні українознавчі школи при церквах. У 1956 р. постала Центральна шкільна рада, яка готує вчителів та видає підручники. У 1960 р. в Австралії налічувалося до 40 шкіл з понад 2 тисячами учнів, але в середині 1970-х років їх кількість зменшилася вдвічі.
Українське шкільництво в Європі розвивалося нерівномірно і залежало від кількості емігрантів з України та їхньої згуртованості й активності. Осередки освіти найбільше зʼявлялися під час і після Першої світової війни у середовищі інтернованих українських вояків та в найбільших осередках української міжвоєнної еміграції (Чехословаччина, Франція. Польща, Австрія. Німеччина, Велика Британія, Бельгія). Так само після Другої світової війни певний розквіт українського шкільництва спостерігався у таборах ДіПі у Німеччині, Італії, і вже звідти поширився на інші країни, куди переїздили українці – ДіПі. Наприклад, у Великій Британії, де українська школа чи не найкраще розвинута в усій Західній Європі, у 1955 році було 20 українських початкових шкіл з приблизно 320 учнями та 7 садків з 200 дітьми. Найкращого розвитку ці школи досягли 1964-67 рр., коли до них пішли діти вже народжені у Великій Британії. На цей час діяло тут 44-46 шкіл з 2 830 учнями та 10-15 садків зі 150 дітьми. Нині у зв’язку із значною хвилею еміграції українців внаслідок повномасштабної російської навали питання українських суботніх шкіл та навчання українською в місцевих школах значно актуалізувалося, виникають нові школи українознавства, зорганізовані громадою, а також подекуди з’являється можливість навчатися українською в державних школах (наприклад, днями писали про запровадження такої програми на землі Гессен в Німеччині для учнів 7-12 класів, а вчора було повідомлено про відкриття української школи у Будапешті, (Угорщина), де навчання з 1 по 12 класи здійснюватиметься двома мовами – українською та угорською.
У Китаї існували в 1920-х pp. українські початкова школа і гімназія в Харбіні, де був найбільший українських осередок на Далекому Сході та організоване культурне і громадське життя.
У СРСР поза УРСР до кінця 1920-х pp. діяли українська нижча та середня школи на Зеленому Клині, до початку 1930-х pоків у деяких містах і селах з українською більшістю в Середньо-Азійському Степовому Краю (Сірий Клин), у Сибіру, на Курщині, Кубані. Після 1934р. радянська влада ліквідувала ВСІ українські школи поза УРСР. Наразі про українські школи чи вивчення українознавства в РФ говорити не доводиться. Водночас українські громади в колишніх радянських республіках Азії поволі намагаються розвивати українське шкільництво. Так кілька років тому з’явилася українська школа в Узбекистані.
Є українські школи (щоправда, як правило, нечисельні ) у деяких країнах Близького Сходу, Південно-Східної Азії, арабських та африканських країнах. Очевидно , найкращою на Сході ситуація виглядає у Туреччині, де діє кілька українських культурних центрів та шкіл, які старанно підтримують українські громади країни, а також діє український ліцей мені Т.Г.Шевченка у Стамбулі. Активно розвивається українське шкільництво і в Японії завдяки невтомній роботі згуртованої української діаспори.
Нижче ви можете побачити світлини українського зарубіжного шкільництва в різні роки та в різних країнах.
Текст підготовлено для Diaspora.ua на основі відкритих джерел, передрук і використання – ЛИШЕ за умови активного посилання на Diaspora.ua.
