Павло Ґрод
Президент Світового Конґресу Українців
Починається третій рік повномасштабного вторгнення Росії в Україну, витрати на війну продовжують зростати. Війна, розв’язана Володимиром Путіним 24 лютого 2022 року, призвела до сотень тисяч смертей і змусила понад десять мільйонів українців залишити свої домівки. Російська армія зруйнувала десятки міст та сіл, а вся українська нація зазнала надзвичайної травми.
Звичайно, визначити ціну смертям та спустошенню неможливо. Проте, уникнути фінансового аспекту російського вторгнення не вдасться. Щомісяця Україні потрібні мільярди доларів від партнерів для фінансування воєнних дій, збалансування державного бюджету та підтримки економіки. Очікується, що в найближчі роки вартість відбудови країни перевищить 500 мільярдів доларів. Це приголомшливі суми. Змусити Росію платити було б найбільш розумним рішенням як з морального, так і з практичного погляду.
За підрахунками, країни Заходу заморозили російських активів закордоном на суму до 500 мільярдів доларів. Дискусії про можливі механізми передачі цих активів Україні тривають з початку вторгнення. В останні місяці здобула популярності ідея використання російських коштів для фінансування міжнародної підтримки України; ряд паралельних ініціатив розгортається в США, ЄС (який володіє найбільшою часткою заморожених російських активів) та серед країн G7. Наразі вивчаються різні варіанти: від прямого переказу коштів в Україну до використання заморожених російських активів як забезпечення облігацій.
Нині для окремих країн важливо розробити та впровадити необхідне законодавство на національному рівні, а також координувати глобальні ініціативи щодо створення юридично міцних основ для передачі заморожених російських активів в Україну. До цього завдання слід підходити з почуттям терміновості, яке відображає масштаби викликів, що стоять перед Україною, а також підкреслює кримінальну відповідальність Росії за найбільше і найкривавіше європейське вторгнення з часів Другої світової війни.
Ті, хто критикують конфіскацію російських активів, стверджують, що будь-яка спроба передати заморожені активи Україні може підірвати віру в міжнародну фінансову систему, потенційно стримуючи державні органи та приватних інвесторів з Глобального Півдня від вкладення своїх грошей на Заході. Однак ці занепокоєння перебільшені. Скільки б Кремль не намагався виставити цю ситуацію питанням глобальної довіри до західних фінансових інститутів, будь-які автократи, які мають серйозні побоювання, з більшою ймовірністю вивели б свої гроші з юрисдикції Заходу ще на початку 2022 року, коли російські активи вперше заморозили. Цього не сталося, частково через усвідомлення виняткових обставин, а частково через відсутність реальних альтернатив західним валютам та активам. Дотепер ситуація не змінилася, попри публічні дискусії щодо можливої конфіскації заморожених активів Росії.
Дехто вважає, що Росія у відповідь конфіскує активи західних урядів та підприємств. Це теж не є серйозним аргументом проти використання заморожених активів Росії для допомоги Україні. Кремль вже застосовує ряд інструментів для захоплення західних підприємств та активів на території Росії без будь-якої очевидної необхідності виправдовувати такі дії, вказуючи на втрату власних заморожених активів на Заході. Компанії, які вирішили інвестувати в путінську Росію, чудово знали про значні ризики. Тепер вони не можуть реально очікувати, що міжнародна спільнота зведе свою відповідь на вторгнення Росії до вузьких комерційних та непорядних інтересів.
З прагматичного погляду аргументи на користь конфіскації російських активів та передачі їх Україні є переконливими. Західна підтримка України коштує дорого, а міжнародна коаліція країн, що підтримують українські військові зусилля, вже надала сотні мільярдів доларів за останні два роки. Як справедливо зазначили українські чиновники, це не благодійність. Україна бореться за захист безпеки та цінностей усього західного світу. Якщо Росія не зазнає поразки в Україні, зупинити Путіна коштуватиме набагато дорожче. Тому цілком очевидно, що західні країни фінансово підтримують Україну.
Водночас значні витрати неминуче перетворюють допомогу Україні на все більш спірне внутрішнє питання в країнах Заходу. На тлі широкої кризи зростання вартості життя та повільного економічного зростання багатьом західним платникам податків незручно бачити, як багато грошей надсилаються в Україну. Союзники Кремля вже прагнуть скористатися цим настроєм, як і противники подальшої допомоги Україні від Заходу. Використання конфіскованих російських активів полегшило б навантаження на західні країни та змусило б замовкнути критиків, які скаржаться на те, що вони фінансують війну Кремля.
Важливо, що арешт заморожених активів Росії є морально виправданим. Вторгнення Росії в Україну широко визнано агресивною війною і було засуджено під час численних голосуваннях ООН. Міжнародні слідчі задокументували докази про тисячі російських воєнних злочинів, а сам Володимир Путін був звинувачений у воєнних злочинах Міжнародним кримінальним судом в Гаазі. Нездатність притягнути Росію до фінансової відповідальності за її обурливу війну та масові руйнування – знущання над поняттям міжнародного порядку, заснованого на правилах.
Берлін, Париж та Брюссель, які найбільш обережно підходять до питання конфіскації, висловили занепокоєння з приводу законності, фінансової стабільності та можливих репресій, не повинні сумніватися і швидко рухатися до арешту та передачі цих активів. Їхнє побоювання заважають Україні щомісяця захищати себе й коштують тисячі українських життів, розширенням окупації та мільярди доларів. Терміновість також є виправданою, адже безпрецедентна кількість виборів, які відбуваються по всьому світу, зокрема в ЄС та США, двох найбільших донорів та прихильників України, призводить до невизначеності.
Пошук правильної формули для фінансування опору та відбудови України за допомогою заморожених активів Росії має бути міжнародним пріоритетом. Це необхідний крок для зменшення фінансового тиску на західні країни та недопущення того, щоб економічні аргументи підривали міжнародну підтримку України. Перш за все, рішення слід ухвалити з моральних міркувань. Притягнення росіян до відповідальності за їхні злочини в Україні та передача Україні російських активів з Заходу є двома дуже конкретними кроками для підтримки перемоги України. Держави, які порушують міжнародне право, повинні бути покарані та притягнуті до фінансової відповідальності за завдані збитки. Це сприятиме зміцненню міжнародного порядку, заснованого на правилах, і дасть чіткий сигнал про те, що будь-яка країна, яка розпочинає агресивні війни, заплатить за свої дії дуже високу ціну.
