Гротескний і мерзенний, ці два слова спали на думку, коли я дивився на вчорашнє засідання Ради безпеки ООН щодо України. За словами посла Російської Федерації Василя Небензя, гнобителі є пригнобленими; герої — нацистами; вбиті – вбивцями.
Перед своїм виступом американський посол Лінда Томас-Грінфілд заявила, що не буде вшановувати відповіддю російську заяву, точніше російську брехню. Бо сором’язливою співучастю є навіть простий дозвіл Росії висловлювати такі претензії на одній з найважливіших глобальних платформ у світі. Як слушно зазначив президент Зеленський у своєму виступі – це ніби право голосувати за вбивство українців.
І хоч американський посол заявляла, що США, як і Великобританія, хотіли б виключити Росію з Ради ООН з прав людини, вони все ще не достатньо сміливі, щоб прямо заявити – Росія не повинна мати права вето, не кажучи вже про те, що Росія не має права на місце за одним із найвагоміших столів у світі для прийняття рішень.
Знову ж таки, як зазначив президент Зеленський у Раді, Росія не вперше діє так безкарно. Росія робила це раніше у Сирії, Афганістані, у незліченних інших ситуаціях і ніколи не зустрічала відчутних контр-заходів у відповідь. Відтак, Росія продовжує вірити, і цілком права у своїй певності, що може уникати відповідальності чи будь-яких негативних для себе наслідків за свої воєнній злочини і вторгнення у суверенні країни.
Я не маю сумнівів, що російське «узаконення» свого неспровокованого вторгнення в Україну, почуте у брехні, яку пан Небензя висловив у Раді Безпеки ООН, тепер буде використовуватися для подальшого виправдання і, по суті, сприяння російській антиукраїнській та антизахідній риториці. Ця промова, якій фактично посприяла сама Рада Безпеки ООН, тепер стане невід’ємною частиною російської пропагандистської машини, яка дозволить їм продовжувати свій воєнний шлях знищення. Не уявляю як ми можемо навіть почати боротися з такою підступною загрозою західному ліберальному порядку, коли власноруч даємо агресору можливість продовжувати пропагувати свою брехню, підносячи її світу «на срібному блюдці».
Тому Росію потрібно виключити з Ради безпеки ООН.
Росію також необхідно видалити з усіх інших міжнародних інституцій; ІНТЕРПОЛy; Ради з прав людини; Великої Двадцятки… Список можна продовжувати. Демократичні цінності уже перебували під загрозою до початку вторгенння Росії в Україну. Тепер нам потрібно відродити дух 1989 року. Чим більше ми дозволяємо Росії брати участь як рівноправний партнер у цих важливих глобальних інституціях, чим більше ми принижуємо та знецінюємо ці самі інституції, тим більше ми також причетні до російських злочинів.
Росіяни винищують, катують, ґвалтують українців. Управління Верховного комісара ООН з прав людини уже підтвердило 1480 смертей цивільного населення до 4 квітня 2022 року. З них 123 -діти. Іще 2195 осіб були поранені. Однак Управління Верховного комісара ООН з прав людини уточнило, що реальні цифри «безперечно вищі». Мало того, вчора Міжнародна організація міграції підрахувала, що 7,1 мільйона українців зараз є внутрішньо переміщеними особами. Чому так? Бо Росії, прикриваючись брехнею, фактично дозволили вдертися до свого сусіда. Відсутність реакції світу на такі небезпечні російські «роздуми» чи належної відповіді на російські дії перетворює цю реакцію світу на розкіш для українців, яких російські солдати роздягають, щоб перевірити їхнє тіло на наявність нацистських татуювань.
Ті союзники НАТО, до яких Україна звернулася за військовою допомогою та санкціями, просто роблять недостатньо. Україні потрібно більше літаків, більше танків та іншої важкої зброї, яку вона просила вже багато тижнів, щоб зупинити російську агресію. Це не ескалація конфлікту, а скоріше запобігання геноциду українського народу та знищенню самої України.
Україна веде битву проти Росії на передовій і бореться за реальну підтримку решти світу. Щоб виграти цю війну, Росії не можна дати жодного простору для виправдання своїх дій. Її необхідно негайно виключити з Ради безпеки, інакше Рада безпеки ризикує стати мовчазним спільником, що буде рівнозначно схваленню вторгнення Росії в Україну.
Коли Ханна Арендт ввела термін «банальність зла», вона мала на увазі спосіб, яким бюрократи сумлінно підкоряються наказам, увічнюють злу систему, у якій перебувають. Було майже по-Кафці спостерігати, як президент Ради Безпеки Великобританії дотримується «протоколу» і «захищає» свою позицію перед запитами Росії щодо проведення різноманітних зустрічей.
Дозволяючи Росії продовжувати бути членом Ради Безпеки ООН з правом вето, ми потрапити саме в систему «банального зла». Рада Безпеки ООН не може продовжувати включати членство Росії, інакше Рада Безпеки ООН просто не відповідіє меті свого існування.
