Пам’ятаємо Голодомор – геноцид українців триває!

Оля Сорока, Голова Комітету Голодомору Світового Конґресу Українців 

Чикаго, Ілліной, 2024 – 11-24 

Цими вихідними ми приєднуємося до українців у всьому світі в урочистому вшануванні пам’яті мільйонів невинних жертв, убитих і тих, хто пережив неймовірні жахи під час Голодомору — акту геноциду, заподіяного нашій нації жорстоким московським режимом. Дев’яносто один рік тому радянський тоталітарний режим організував штучний голод під час рясних врожаїв, щоб знищити український народ, який відмовився підкоритися владі москви та примусовій колективізації своїх господарств. Мільйони невинних чоловіків, жінок і дітей загинули від голоду, поки правляча еліта в москві святкувала. 

 Україна завжди була і залишиться нацією миролюбних людей, які цінують свою незалежність і свободу визначати свою долю. Ми пишаємося нашою багатою історією, яскравою культурою, ліричною мовою та міцною вірою в Бога. Протягом останніх трьох століть ми зіткнулися з величезними випробуваннями — підкоренням іноземних держав, пограбуванням наших родючих земель і неодноразовими спробами московського режиму стерти українську ідентичність. Проте ми залишаємося непохитними у своїй рішучості визначити наше власне майбутнє як суверенної країни, зберегти нашу культуру як гордої нації та захистити нашу мову як вічний символ нашої ідентичності. Сьогодні прикладом цієї стійкості є хоробрість чоловіків і жінок, які захищають Україну від геноцидної війни росії. 

 Можна лише уявити, які тяжкі страждання випали на долю жертв Голодомору, які з непохитною мужністю протистояли тоталітарному гніту. У тих, хто вижив, травма тих темних років залишилася в пам’яті та душі на все життя. Сьогодні ми вшановуємо їхню пам’ять і обіцяємо ніколи не забувати їхні жертви. Ми присягаємо передавати майбутнім поколінням правду про Голодомор, щоб його історія була відомою, а його уроки ніколи не були забуті. 

 Навіть через 91 рік український народ продовжує відчувати наслідки Голодомору.  

Це залишило незгладимий слід у нашій колективній ідентичності — такий, який ми лише зараз починаємо повністю усвідомлювати. Проте через пам’ять і стійкість ми підтверджуємо нашу відданість справедливості, правді та міцному духу України. 

 Інна Шугальова з Національного музею Голодомору-геноциду в Києві, Україна пише:  “Голодомор 1932–1933 рр організований сталінськими тоталітарним режимом в Україні призвів до загибелі мільйонів українців, ще сотні тисяч зазнали репресій та депортації. Люди, які вижили, назавжди втратили власну ідентичність, оскільки штуч-но влаштований комуністами голод деформував традиції харчування, змінив психоло-гічне сприйняття оточуючого світу, трансформував ставлення до себе й суспільства у цілому, спричинив втрату здоров’я тих, хто його пережив та мав потужні трансгенера-ційні наслідки для майбутніх поколінь.” 

Незважаючи на те, що багато людей знають історію Голодомору, мало хто повністю розглядає його трансгенераційні наслідки для нащадків тих, хто пережив. Цілком зрозуміло, що ті, хто пережив таку жахливу трагедію, зазнають глибоких психологічних і фізичних наслідків. Однак менше уваги приділялося тому, як ці наслідки поширюються за межі покоління, що вижило. Нещодавні дослідження Національного музею Голодомору-геноциду в Києві, Інституту національної пам’яті в Україні та психолога Брента Безо з Карлтонського університету в Канаді показують, що ці трансгенераційні наслідки тепер очевидні навіть у онуків тих, хто вижив. Ці наслідки охоплюють фізіологічні, психологічні та соціологічні вияви. 

 Ті, хто вижив, жили у розпачі голоду, злиднів і повсюдного почуття духовної безнадії. Навіть якщо вони не висловлювали цей досвід — багато хто стримувався від розмов про Голодомор — їхні діти спостерігали зміни поведінки і, безперечно, постраждали. 

Хоча Голодомор не зміг досягти сталінської мети викорінити українську націю, він залишив незгладимий слід. Українці вийшли з цього геноциду з нищівним уроком: збереження своєї української ідентичності за радянського тоталітарного режиму могло призвести до арешту, тортур, голоду чи смерті — не лише для них самих, але й для майбутніх поколінь. У результаті багато тих, хто вижив, та їхні нащадки пристосувалися до тиску русифікації. Вони змінили свої прізвища на російські оформлення, прийняли російську мову та відмовилися від багатої культури своїх предків, присвоївши собі ідентичність тих, хто вчинив Голодомор-геноцид. 

У своєму дослідженні 2010 року український психолог Андрій Маслюк з Волинського університету визначив низький рівень опору владі та зниження бажання бунтувати як трансгенераційні травматичні наслідки Голодомору. Під час опитування нащадків жертв Голодомору в Києві, Прилуках і селі Піски, Маслюк виявив, що лише 6,6% з них здатні і готові чинити відкритий опір тоталітарним режимам. 

Ця реакція стає зрозумілою, якщо взяти до уваги травму, яку пережили українці під час Голодомору. Жорстокість і нелюдяність радянського режиму не залишили українцям жодного життєздатного шляху до перемоги; виживання вимагає покори.  Несвідомо їхній розум і тіло поглинули наслідки цієї травми. Нещодавнє дослідження психолога Брента Безо розкриває подальші наслідки: збільшення вживання горілки серед тих, хто вижив, як спосіб подолання, більша кількість фізичних захворювань і глибоко вкорінена недовіра до уряду — навіть серед нащадків, які виросли на Заході. 

Подумайте: ви коли-небудь зауважили, чому ваша мати готувала їжу для 20 гостей, коли запросила лише 10? Або чому комора та морозильні камери завжди були переповнені? Чому хліб ніколи не можна було викинути або чому, коли впав шматок його цілували? Усе це ледве помітні, але глибокі трансгенераційні наслідки Голодомору. 

Хоча Україна не повністю вилікувалась від Голодомору, росія знову вчиняє геноцид у своїй повномасштабній війні проти України, яка триває вже понад 1000 днів. Тактика росіян така сама як і під час Голодомору: 

• Тортури та вбивства тих, хто чинить опір тиранії 

• Розкрадання української пшениці та продаж її за кордон 

• Примусове переселення українців та заселення їхніх домівок етнічними росіянами 

• Заборона української мови та встановлення російської мови за замовчуванням 

Що об’єднує ці геноциди? Кожен наступав за мить українського опору російському паннуванню та значного просування до незалежності. Геноцидна війна, яка зараз вирує в Україні, є третьою подібною жорстокістю трохи більше ніж за століття. 

• У 1921-23 роках, після проголошення Україною незалежності в 1918 році, росія відповіла вбивством українських інтелектуалів і провідників і спричинила голод, який убив мільйони людей. 

• У 1932-33 роках, у час національного відродження, сталінський режим, побоюючись втрати України, оскільки селяни чинили опір колективізації, влаштував Голодомор. Мільйони загинули. 

• У 2014 і 2022 роках, побоюючись зростання демократії та незалежності України, росія розпочала вторгнення, щоб відновити контроль. Ця війна триває і сьогодні. 

Незважаючи на кричущу схожість між цими геноцидами, сьогоднішня Україна протидіє з надзвичайною силою. Значною мірою ця стійкість походить від Західної України, яка здебільшого уникла Голодомору та історично протистояла російському гнобленню, а також тих відважних українців у Центральній та Східній Україні, які зухвало зберігали українську самосвідомість у своїх домівках.  

Відважні рухи опору, такі як ОУН та УПА, провід Церкви та відверті дисиденти підтримували дух непокори. У поєднанні з підтримкою патріотичної діаспори та досвідом незалежності з 1991 року ця основа дозволила Україні відбити початкове російське вторгнення та витримати доблесну оборону. 

Залишилися рубці Голодомору та інших звірств, але відродилася мужність і дух наших предків, козаків, які першими протистояли імперії зла з півночі понад 300 років тому. Нинішнє покоління, cформоване століттями страждань, нині героїчно бореться з переможними силами, щоб захистити Україну та зберегти її ідентичність для майбутніх поколінь. 

Зараз світ бачить, що означає бути українцем. Незважаючи на століття гніту, геноциду та війни, Збройні Сили України мужньо воюють у тяжких умовах. Добровольці невтомно підтримують воїнів, а діаспора працює над роз’ясненням світу про злочини ворога. Разом, в єдності сила народу! Україна сильна. Україна переможе. 

У кожного з нас є своя роль у підтримці України. Ось як ви можете допомогти зараз: 

• Написати Президенту США і вимагати визнання Голодомору геноцидом українського народу. Зверніться до місцевих законодавців, щоб посилити цей заклик. 

• Взяти участь у громадських акціях вшанування пам’яті жертв російської агресії та пам’яті героїв. 

• Захистити українську мову, другу за мелодійністю у світі. Розмовляйте українською з сім’єю та друзями та протидійте зазіханню російської та англіцизмів, які розмивають нашу мову під прикриттям сучасності. Збережімо свою мовну свідомість. 

Вічна пам’ять жертвам Голодомору та геноциду сьогодення. Нехай спочивають у мирі з Богом. 

 Слава Україні! Героям Слава!