Олексій Копитько: Росіяни намагаються психологічно зламати українців

Олексій Копитько, військовий аналітик, колишній радник міністра оборони України.

Джерело: Копитько на Facebook

У різних науках, таких як біологія, медицина та деякі соціальні дисципліни, використовується термін “сенсибілізація”. Хоча нюанси його значення можуть відрізнятися, в основному це означає стан підвищеної чутливості до певних подразників.

Ми перебуваємо в стані підвищеної чутливості до поганих новин. Свідомість ігнорує хороші та нейтральні події, і все перетворюється на єдиний клубок, що створює відчуття безвиході та неминучої катастрофи.

Росіяни ведуть колосальну роботу, щоб занурити українське суспільство в цей стан і максимально затримати нас там. Їхня мета – зруйнувати нас.

Це самопідтримувана історія, де найбільшу шкоду ми завдаємо собі самі. Наприклад, медіа змагаються у поширенні різних жахів: один починає, інші підхоплюють і доводять до абсурду. У таких умовах найбільший трафік отримують найжахливіші новини, тоді як ті, хто намагається донести позитив, втрачають і аудиторію, і прибуток.

Усі проблеми на поверхні, а безглуздостей — безліч. Якщо їх правильно структуровано, емоційно оформлено й подано, може розпочатися ланцюгова реакція та руйнація. У такій ситуації складно апелювати до розуму, але це необхідно. Візьмемо, наприклад, ситуацію з Рамштайном.

До виборів у США залишилося три тижні. Я вже кілька тижнів тому зазначав, що в цей період до голосування нічого не вдасться реалізувати. Можна обіцяти, але втілити щось у життя до виборів неможливо. Тому слів і “сигналів” може бути безліч, але їхня вага надзвичайно мала.

Рамштайн – важлива подія. Зібрати його на такому високому рівні – безпрецедентно. Такий формат має сенс лише для політичних заяв, які потім (після виборів) потрібно буде закріпити та втілити в життя.

Вашингтонські джерела повідомляли, що Рамштайн готувався на високому рівні для якоїсь заяви щодо НАТО. Я зазначив, що це місце виглядає дивно; Брюссель значно більше підійшов би для такої мети.

Якби партнери узгодили якусь вагому заяву щодо НАТО, вони без труднощів знайшли б спосіб її оголосити. Отже, наразі нічого серйозного не узгодили. Або ж вирішили не оголошувати, щоб не роздратувати частину американських виборців.

З одного боку, це погано, оскільки свідчить про відсутність прогресу. З іншого боку, це не так уже й негативно, адже слабку заяву справедливо сприйняли б як зраду та ганьбу, що лише посилило б розчарування. З третього боку, політична заява, яку можуть скасувати через три тижні, виглядає сумнівним досягненням. Краще, щоб вона прозвучала 7 листопада.

Тому радіти нема чому, але й особливої драми немає. Нас ніхто не покинув.

Нічого радикально нового та великого, що могло б вплинути на фронт, технічно неможливо поставити в Україну до виборів. Якийсь потік вже триває, і він продовжиться у фоновому режимі, навіть без Рамштайну.

Важливе не те, що учасники виборів заявлять до них, а в якому стані ми ввійдемо в листопад. Яка буде реальна ситуація на фронті, в тилу, в політиці, в економіці тощо. За короткий термін ми не зможемо зміцнитися, але ослабнути через внутрішні коливання – дуже легко.

Росіяни спробують будь-якими способами спровокувати обвал у жовтні, і десять днів перед виборами в США стануть кульмінацією. Психологічна накачка – один з їхніх інструментів. Тому наше завдання на найближчі тижні – не піддаватися на жахливі новини (яких буде чимало) і зберігати максимальну концентрацію на активній участі в обороні. Потрібно гасити підвищену чутливість за допомогою тих речей, які на вас діють найкраще.

Якщо виникає бажання всіх критикувати або опускати руки – відкладіть це на три тижні. Це не означає, що війна закінчиться через три тижні, адже вона не закінчиться. Але це дозволить не дати ворогу можливості вплинути на важливе рішення у гіршу для нас сторону. А далі прийде новий день.