Олександра Матвійчук у Мюнхені: Люди у світі втрачають свободу

Олександра Матвійчук, українська правозахисниця, голова Центру громадянських свобод, який став одним із лауреатів Нобелівської премії миру 2022 року

Джерело: промова Матвійчук на міжнародному симпозіумі “Безпека в Європі: релігійні виміри війни та моральна відповідальність за мир”, який організував Український Католицький Університет у Мюнхені в рамках Мюнхенської безпекової конференції.

Я – правозахисниця і вже багато років застосовую можливості закону для захисту людей і їхньої гідності. Я часто чую, що свобода та людська гідність є дуже важливими, але що економічні вигоди, питання безпеки чи геополітичні інтереси важливіші.

Однак це хибне уявлення. Свобода і мир нерозривно пов’язані. Держави, які грубо порушують права людини – вбиваючи журналістів, ув’язнюючи активістів, розганяючи мирні демонстрації – створюють загрозу не тільки для своїх громадян, а й для миру і безпеки в усьому світі.

Тому, коли політики ухвалюють рішення, орієнтуючись лише на економічні вигоди, питання безпеки чи геополітичні інтереси, ігноруючи права людини та свободу, навіть якщо це дає короткострокову вигоду, то ми всі повинні очікувати катастрофи в майбутньому. Росія – яскравий приклад цьому.

Протягом десятиліть Росія поступово знищувала своє громадянське суспільство. Але цивілізований світ довгий час не звертав на це увагу. Вони продовжували тиснути руку Путіну, будувати трубопроводи, вести бізнес, як зазвичай.

Світ зневажливо поставився навіть до анексії Криму, що стало безпрецедентним випадком для повоєнної Європи. І зараз, як правозахисниця, я опинилася в ситуації, коли закон не працює. Російські війська цілеспрямовано обстрілюють житлові будинки, школи, церкви, музеї, лікарні. Вони атакують евакуаційні коридори.

Вони катують людей у фільтраційних таборах. Вони насильно вивозять українських дітей до Росії. Вони забороняють українську мову та культуру. Вони викрадають, грабують, ґвалтують і вбивають цивільних на окупованих територіях. І жодна інституція ООН не здатна зупинити це. Ця війна перетворює людей на цифри. Ми повертаємо їм їхні імена.

Це саме те, чим ми займаємось – бо люди – це не цифри, і життя кожної людини має значення. Ось одна історія з нашої бази даних. Історія 10-річного Іллі Матвієнка з Маріуполя. Коли Росія намагалася оточити місто, вони не дозволили Міжнародному комітету Червоного Хреста відкрити зелені коридори для евакуації цивільних.

Тому Ілля і його мати, як і багато інших мешканців Маріуполя, мусили ховатися в підвалі від російських обстрілів. Вони топили сніг, аби отримати воду, розпалювали вогонь, щоб приготувати їсти хоч щось. Але коли запаси закінчилися, вони змушені були вийти на вулицю й опинилися в епіцентрі обстрілу.

Мати Іллі вдарилася головою, а хлопцеві відірвало ногу. З останніх сил вона потягла сина до лікарні, але допомоги не отримала, адже перед цим росіяни навмисно зруйнували пологовий будинок і всю медичну інфраструктуру Маріуполя.

Їх поклали на диван, де вони просто лежали разом в обіймах. Кілька годин. Під час розмови 10-річний Ілля розповів моєму колезі, що його мама померла і замерзла прямо в нього на руках.

Як правозахисниця, маю питання: як ми, люди XXI століття, зможемо захистити людське життя, свободу та гідність? Чи можемо ми покладатися на закон, чи все вирішує жорстока сила?

Слухати далі.

Напередодні 24 лютого Олександра Матвійчук запросила підтримати міжнародну кампанію People First!, ініційовану Нобелівськими лавреатами премії миру – Центром громадянських свобод та Меморіал. Заходи кампанії, як і сотні подій у всьому світі ви знайдете на світовій карті.