Німеччина повертається: Берлін робить ставку на силу, а не лише на дипломатію

4 березня майбутній канцлер Німеччини Фрідріх Мерц оголосив, що майбутня урядова коаліція у складі консерваторів з ХДС/ХСС та соціал-демократів домовилась про радикальне збільшення фінансування на оборону країни. 

Заходи нової коаліції передбачатимуть масштабну модернізацію військової інфраструктури, переозброєння і збільшення чисельності Бундесверу, збройних сил Німеччини, створення протягом наступних 10 років спеціального інфраструктурного та оборонного фонду загальним обсягом 500 мільярдів євро і зміни до Конституції Німеччини для звільнення оборонних витрат від боргових обмежень. 

Чинний міністр оборони Німеччини та ймовірний майбутній очільник соціал-демократів Борис Пісторіус назвав ці домовленості “історичним днем для Німеччини”.

У своїй колонці Світлана Гуцал, експертка з питань зовнішньої та безпекової політики, аналізує історичні зміни, на порозі яких наразі стоїть система безпеки та оборони Європи.

Джерело: Дзеркало тижня

На шляху до нового уряду в Німеччині розгортаються події, які мають стати визначальними не лише для країни, а й для всієї Європи.

18 березня Бундестаг ще старим складом і 21 березня верхня палата Бундесрат ухвалили зміни до Конституції щодо послаблення обмежень так званого боргового гальма – запобіжника зростання державної заборгованості.

Необхідність такого кроку зумовлено насамперед величезною прогалиною в бюджеті, особливо у сфері оборони й інфраструктури, що оцінюється приблизно в 1 трлн євро. Закриття цього дефіциту стало одним із головних викликів коаліційних перемовин між блоком Християнсько-демократичного союзу/Християнсько-соціального союзу (ХДС/ХСС) і Соціал-демократичною партією Німеччини (СДПН).

Після виборів у Німеччині 23 лютого варіант чорно-червоної коаліції (за офіційними кольорами вищеназваних партій) був очевидним фактично одразу після закінчення голосування. Водночас за часів канцлерства Ангели Меркель колись традиційні політичні опоненти – ХДС/ХСС і СДПН – були змушені тричі об’єднуватися в “велику коаліцію”. Розбіжності в їхніх політиках були подекуди занадто радикальними, а процес погодження більшості рішень ставав важким компромісом.

Однак тепер ситуація кардинально змінилася. За результатами виборів СДПН посіла третє місце з рекордно низькими 16,4%, а другою політичною силою стала ультраправа “Альтернатива для Німеччини” (АдН), фактично подвоївши свій результат. Це змусило традиційних суперників ХДС/ХСС і СДПН знову піти на союз, створивши безальтернативність для збереження демократії перед обличчям наступу правого радикалізму.

Коаліційні перемовини стартували 13 березня. Але, за словами очевидців, вони просуваються зовсім не так швидко, як сподівалися християнські демократи на чолі з Фрідріхом Мерцем, що має очолити майбутній уряд. Утім, тут існує спільне розуміння: якщо новий уряд не зможе ефективно подолати економічну кризу та цілу низку нагальних викликів у сфері безпекової, міграційної, соціальної політик тощо, то вже у наступному виборчому циклі мандат на формування уряду може отримати відверто праворадикальна та антиєвропейська сила.

Саме цією загрозою й пояснюється поспіх із голосуванням за зміни до Конституції ще попереднім складом парламенту. У новому складі Бундестагу, який розпочне роботу 25 березня, АдН і “Ліві” матимуть блокуючу меншість, тобто змогу заветувати подібні рішення.

Процес забезпечення необхідної більшості виявився не з простих (а рішення щодо змін до Основного Закону ухвалюються обома палатами парламенту щонайменше двома третинами голосів). У Бундестазі християнським і соціал-демократам довелося заручитися підтримкою “Союзу 90 / Зелених”. І хоча їх не запросили до коаліції, їхні голоси стали вирішальними, тож довелося йти на значні фінансові поступки в рамках запланованої реформи.

Під час голосування в Бундесраті “Вільна демократична партія” (ВДП) спробувала зіграти свою гру, відстоюючи “боргове гальмо”. Нагадаємо, що через неї розпалася попередня коаліція, що призвело до дострокових виборів, після яких ліберали не подолали прохідного бар’єра і залишилися поза Бундестагом. У результаті 21 березня чотири з 16 федеральних земель, у двох з яких ВДП входить до парламентської більшості, утрималися під час голосування.

Читати далі.