Не лише Курщина: історик й офіцер Алфьоров про українські землі на території Росії

Росія ніколи не дотримувалась підписаних міжнародних домовленостей про розвиток і підтримку корінних народів на своїй території, зокрема українців, сказав історик та офіцер Збройних сил України Олександр Алфьоров під час лекції “Битва за незалежність: історія української державності”, яку організував Світовий Конґрес Українців з нагоди 33 річниці Незалежності України.

“У 20-их роках минулого століття на території Курської області понад 20% населення становили українці. Втім, жодної української школи чи бібліотеки там не існувало. Тому у 20-их роках нас там було 20%, а вже в часи пізнього Горбачова – 1,7%. Зараз на Курщині українцями себе визнають близько 1%”, – розповів Алфьоров. 

Носіїв української на території Росії завжди дискримінували, називаючи мову “балачкою”, пояснює історик. “Там є українська мова, але побутова: писати нею вони не вміють, можливо, не вміють і читати. І одночасно з тим вічна справа: “Ага, українською мовою говориш – значить, дєрєвенський”. Або ж називають її балачкою”, – продовжив Алфьоров. 

Окрім Курщини, на території сучасної Росії є низка етнічно українських територій – наприклад, Сірий Клин на Південно-Західному Сибіру, а також Стародубщина. “Стародубщина – найцікавіша етнічна територія, частина сучасної Брянської області Росії. Це Стародубський козацький полк, його маленька частина залишилась в Україні – Новгород-Сіверському [на півночі сучасної України – ред.]. Цю територію більшовики тихо окупували в 1919 році. Стародубський полк Гетьманщини – це полк, де була найбільша кількість представників української еліти, він майже весь був шляхетський – 15%. Усі Скоропадські, Лесі Українки і їхні родичі – звідти”, – розказує Алфьоров.

Стародубщина – це не просто переселенці чи етнічні території, це територія, яка брала участь в українському етногенезі, яка належить до періоду державництва, наголошує історик.