Прямий зв’язок Катерини Турчанової з її нареченим, захисником Маріуполя, обірвався в останні дні квітня. Поодинокі звістки ще надходили до неї до середини травня. Про те, що Вадим живий, вона дізналася лише за місяць, 15 червня, коли побачила його на пропагандистському відео, трансльованому російським телебаченням. Хоча щаслива, що її коханий живий, вона також була розлючена, побачивши на ньому сліди тортур і нелюдське поводження з ним. Відтоді вона намагається зв’язатися зі своїм нареченим і вимагає дій від Червоного Хреста, урядових організацій та міжнародної спільноти.
Вадиму Китарі (псевдонім «Штайнер») ось-ось виповниться 25 років, сім із яких він захищає Україну – спочатку добровольцем, а тепер – військовослужбовцем полку «Азов». Катя молодша за нього на п’ять років. Вони почали як просто двоє молодих людей з гумором, яких смішать жарти один одного, потім стали близькими друзями і, нарешті, закохалися. Чекали слушного часу для заручин, поки обидва не зрозуміли, що слушного часу бути не може, оскільки час лише спливає. Він освідчився, і вона прийняла пропозицію. З «Азовсталі» Вадим надіслав їй новину, що можна укласти шлюб через Zoom. Вони посміялися над цим і вирішили почекати, поки зможуть побратися в Києві.
Катерина розповідає, що попри міцну статуру та бороду, з нею цей дисциплінований та відповідальний солдат був просто дитиною, адже на таку чисту і беззастережну любов здатні лише діти. А ще він любив дідуся і бабусю, з якими провів більшу частину життя, обожнював дітей, піклувався про тварин – у Широкиному, а потім на Азовсталі поруч з ним завжди були собаки та коти.
«Війна, яка прийшла на нашу землю навесні 2014, показала справжню сутність багатьох українців. Хтось, як виявилося, тільки їв український хліб, а потім радісно махав триколором, зустрічаючи російських окупантів, а хтось взяв до рук зброю», – розповідає Катерина.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Катя залишалася в Києві і не збиралася виїжджати. Вадим був у Маріуполі і захищав місто. Отримав наскрізне поранення ноги. До того, як зв’язок із Маріуполем повністю обірвався, Вадиму вдавалось раз на тиждень чи два дзвонити їй, щоб просто прокричати, як сильно він її любить.
За її словами, Вадим втратив верхні зуби та 20 кілограмів ваги, а поводження із захисниками «Азовсталі» нагадує найжорстокішу російську колонію «Чорний дельфін», а не табір для військовополонених. «Де взагалі третя сторона? Де Червоний Хрест?» У неї є ще багато запитань без відповідей, тому вона вирішила діяти методично і гучно. І вона впевнена, що зможе повернути його живим.
У своїх зусиллях Катерина підтримує зв’язок із родичами та друзями Вадима, дружинами інших захисників Маріуполя, Асоціацією сімей захисників «Азовсталі». «Рухаємося згідно із законами, злагоджено з владою», – каже вона.
Вона називає розголос у соціальних мережах важливим внеском у справу, ініціюючи зацікавленість журналістів. «Ми не маємо права втратити найкращих військових України, які написали світову історію в місті Марії, а зараз їм публічно погрожують смертною карою», – наголошує Катерина. «Ми маємо діяти!»
Джерело: VOGUE.UA
