24 травня у естонському містечку Сілламяе розпочала свою роботу Міжнародна конференція з питань збереження української національної ідентичності через освіту та культуру. Подія відбувається у рамках відзначення 25-річної діяльності Українського земляцтва “Водограй” міста Сілламяе, яке очолює Лариса Житнік.
“Маю за честь сьогодні бути на естонській землі як голова Світової Координаційної Виховно-Освітньої Ради Свiтового Конґресy Українців”, — написала Любов Любчик і поділилася деталями зустрічі-розмови з мером естонського міста Сілламяе Тинісом Калбергом.
“Щира подяка Естонії та естонцям за величезну всебічну підтримку України та українців у час повномасштабного російського вторгнення. Зважаючи на те, що це місто знаходиться за кілька кілометрів від російського кордону і значна частина населення, близько 90%, є росіянами чи російськомовними, потішило те, що мер відзначив впровадження і поширення лише естонської мови у навчальних закладах. Раніше російська мова поряд із естонською були мовою навчання в естонських закладах освіти,” — розповіла Голова СКВОР.
Вона підкреслила, що сьогодні естонці добре розуміють важливість і необхідність поширення своєї рідної мови — ресурсу збереження їхньої ідентичності, а також небезпеку “русского мира”.
“Під час розмови з мером Сілламяе у мене на телефоні ввімкнулося голосове сповіщення про повітряну небезпеку в Києві, про що я наголосила, що зараз, і кожен день, Україна перебуває у небезпеці, тому своєчасна всебічна підтримка і допомога є необхідною,” — сказала Любовь Любчик.
Голова СКВОР також обмінялася думками з Надзвичайним та Повноважним Послом України в Естонії Максимом Кононенком. Йшлося про інтеграцію та реінтеграцію вимушених українських переселенців у життя українських громад за кордоном та шляхи протидії асиміляції.
Кайлі Сіймсен (Таллінн, Естонія), головна спеціалістка відділу мовної політики загальної та професійної освіти Міністерства освіти і науки України наголосила, шо Естонія підтримує вивчення рідної мови тимчасово вимушених українських переселенців, аби зберігати їхній звʼязок з Україною. Від естонського міста Сілламяе до російського Санкт-Петербурга лише 180 км. У цьому місті близько 90 відсотків мешканців росіяни, решта — майже в однаковій кількості естонці та українці. Саме в такому середовищі працює недільна школа “Водограй” , директоркою якої є Лариса Житник.
Навіть у таких непростих умовах ця школа тут успішно функціонує, формуючи українську національну сутність, щоб зберегти кожну українську дитину за кордоном в українському векторі.
Керівники та учителі українських суботніх та недільних шкіл Естонії, Руслана Довга, директорка школи “Калина” (м.Валга), Марко Терен, учителька казкового королівства “Лабора” (м.Таллінн), Алла Паскаленко, учителька школи “Стожари” ( м.Маарду), Володимир Паламар, директор школи “Надія” ( м.Таллінн), Анна Сумик, директорка української школи (м.Тарту), Лариса Житник, директорка української школи “Водограй” (м.Сілламяе) презентували діяльність своїх навчальних закладів та поділилися своїми думками щодо шляхів подолання освітніх викликів, найголовнішим з яких є протидія процесам асиміляції у країнах перебування.
“Сьогодні кожен учитель, який працює в українознавчому освітньому осередку за кордоном, має чітко усвідомити свою державотворчу роль: у діаспорі сьогодні ми навчаємо та виховуємо тих, хто завтра свої можливості та ресурси вкладатиме у розбудову та відновлення України. Головною місією українського учителя закордоном є не лише навчити читати і писати українською, а й передати дитині відчуття гордості за незламний український народ, відчуття шани до українських героїв, які сьогодні у звитяжній боротьбі виборюють право українців БУТИ, відчуття приналежності до української нації. У кожного — і у вчителя , і в учня — у серці має бути Україна , все інше — марнота, друзі! Маємо бути міцним монолітом у протидії російському ворогові. Наша сила — у нашій єдності!” — наголосила Любов Любчик.
