Індонезія займає сторону Росії: Дмитро Піддубний пояснює чому

З 4 по 8 листопада відбувають перші спільні військові навчання Військово-морських сил Індонезії та Росії. Тренування є “актуалізацією міжнародного партнерства” між двома флотами, заявили у ВМС Індонезії, пише Reuters.

Раніше президент Індонезії Прабово Субіанто пообіцяв зміцнювати зв’язки з Росією в оборонній сфері в рамках позаблокової зовнішньої політики. Під час поїздки до Москви в липні він назвав Росію своїм “великим другом”. 

У коментарі для СКУ Дмитро Піддубний, представник української громади в Індонезії, проаналізував ці заяви та їхній контекст, зокрема вплив на зовнішню політику Індонезії та її стратегічні інтереси в Азії. Далі – пряма мова. 

Індонезія – найбільша мусульманська країна у світі, тому підтримує Палестину, а отже, виступає проти Ізраїлю, який підтримують США. Через це всі партнери США автоматично не є друзями для Індонезії, а симпатії більшості її мешканців не на боці України. Війна для індонезійців – це передусім “політичні ігри” США, а не імперські амбіції Росії. У місцевих ЗМІ взагалі мало інформації про війну Росії проти України, тому більшість вважає, що вона вже завершилась.

Візит президента Прабово до Москви не став несподіванкою. Індонезія має давні звʼязки з Росією, що залишилися ще з часів СРСР – економічні, у сфері постачання зброї та освіти, а також зв’язки через військову карʼєру нового президента, який неодноразово виступав за силові методи розвʼязання політичних проблем в Індонезії. 

Основними темами публічних переговорів стали туризм та освіта. За підсумками зустрічі оголосили про нові прямі рейси на острів Балі, який є однією з найпопулярніших туристичних локацій у світі, а також про відправлення індонезійських студентів на навчання до Росії. Доволі швидко на Балі відкрились генеральне консульство, і росіяни отримали можливість недорогих перельотів до Індонезії.

Наразі в Індонезії триває процес будівництво нової столиці з нуля. Росія пропонує свої послуги та зацікавлена в інвестиціях, а Індонезія активно залучає інвесторів для реалізації цього масштабного проєкту. Вже відомо про значний фінансовий внесок Росії в цей проєкт і кілька публічних пропозицій щодо її участі не тільки фінансово, але й технологічно. Індонезія побачила значний наплив забудовників і “біженців” з Росії на Балі після початку повномасштабного вторгнення і зрозуміла потенціал цього напрямку, тому зацікавлена у збільшенні потоку інвестицій і туристів.

Після вступу на посаду президент пообіцяв здійснити економічне диво в Індонезії, орієнтуючись на досвід Китаю. Але, схоже, на сьогодні у нього немає чіткого плану щодо того, як це зробити. Одним із перших кроків став вступ Індонезії до БРІКС, рішення, яке попередній президент відкладав, а новий глава держави ухвалив.

Попри співпрацю з Росією, Індонезія є членом Руху неприєднання й офіційно займає нейтральну позицію у зовнішній політиці. Незважаючи на прихильність президента Прабово до Китаю та його моделі, на посаді міністра оборони він активно підтримував співпрацю з західними країнами. Партнерство з БРІКС президент обґрунтував бажанням Індонезії бути частиною різних міжнародних форматів.

У звʼязку з глобальними змінами у світі та економічною війною між Китаєм і США, Індонезія стає дуже цікавою та перспективною країною у своєму регіоні. Великі гравці уважно спостерігають за розвитком Індонезії, яка намагається утримати нейтралітет і отримати вигоду від глобальної ситуації. Тому приєднання до БРІКС для Індонезії – це не стільки підтримка поглядів Москви чи Пекіна, скільки прагнення до міжнародної співпраці та участі в глобальних процесах. Для Індонезії йдеться про можливість відкриття нових виробництв та залучення інвестицій, адже країна має молоде населення та необхідність розвитку освіти та технологій, енергетики й низки інших перспективних напрямків. 

Новий президент розуміє це і шукає способи отримати вигоду для країни, підтримуючи звʼязки з усіма сторонами. Але найважливішим фактором в ухваленні рішень для найбільшої мусульманської країни світу залишатиметься релігія та підтримка Палестини.

Індонезія зацікавлена в співпраці з усіма країнами, зокрема з Україною. Однак ініціатива має йти від українців, і ми повинні шукати можливості для діалогу та розвитку співпраці з Індонезією. У нас є багато спільного, і ми можемо співпрацювати в таких сферах, як освіта та технології. Крім того, підтримка кримських татар та факт того, що іслам в Україні представлений та не піддається утискам, можуть допомогти налагодити дружні відносини.