Максим Буткевич – захисник України, журналіст і правозахисник – усе це робить його злочинцем в очах путіноїдів. Зараз він перебуває в російському полоні, відомому нелюдським ставленням до військовополонених. Роспропаганда вже називає його «командиром нацистського взводу» або просто «нацистом». Навряд чи можна собі уявити щось настільки ж далеке від правди, бо правда – діаметрально протилежна.
Ось що сказав Максим в одному з інтерв’ю п’ять років тому: «Мені потрібна Україна як країна вільних людей, як проект, як суспільство, і наш рух до ідеалу, де на цій землі всі зможуть жити без страху. Незалежно від того, ким вони є і які думки висловлюють. Якщо цього не буде, якщо це буде авторитарна, шовіністична, ксенофобна країна – то мені вона не потрібна». «Нацист»???
Народжений в сім’ї радянських інтелігентів, він мріяв стати космонавтом, але за станом здоров’я був змушений відмовитися від цієї ідеї. Закінчив філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а потім вивчав прикладну антропологію в Університеті Сассекса у Великій Британії.
Максим – співзасновник ГО «Громадське радіо» та правозахисного центру ZMINA. Він також працював на Всесвітній службі Бі-Бі-Сі та кількох українських телеканалах і входив до правління представництва Amnesty International в Україні.
Під час Революції Гідності 2013/2014 був репортером та ведучим Громадського радіо на громадських засадах. А після нападу Росії у 2014 році став координатором проекту «Без кордонів», який серед іншого займається захистом біженців, переселенців та осіб без громадянства. З початком повномасштабної війни Максим припинив гуманітарну та журналістську діяльність і вступив до війська. У полон потрапив біля Гірського на Луганщині.
Максим уже 20 років є правозахисником. Одна з його колег каже, що він вміє змусити людей поглянути на звичайні речі під іншим кутом. «Якщо бути відвертим, правозахисники – це асенізатори, вигрібаємо каналізацію. Але щораз, коли вдається допомогти людині, я відчуваю, що врятував чийсь світ», – каже Максим Буткевич.
Джерела: Hromadske Radio; ZMINA; особиста комунікація
