Мати. Мама. Матуся. Скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово, бо називає людину, яка завжди для нас найближча, найрідніша. У травні, коли прокидається від сну природа, коли дзвенить у блакиті пташиний спів, коли травами і квітами замаїться земля, теплий весняний вітер приносить до нас Свято Матері.
Американську дівчинку Ганусю Джервіс спіткало страшне лихо – передчасно пішла з життя її мама. І донька, скуштувавши сирітської долі, вимріяла думку, аби мали люди на рік один день, коли б усі вшановували і матір-неньку, і матір-землю, і Матір Божу. І полетіли від сироти листи сенаторам, президентові країни… Нарешті, 1914 року Конгрес США ухвалив рішення про проведення в країні нового державного свята – Дня матері. Це величаве свято щорічно відзначають у другу неділю травня.
Вперше в Україні це свято відзначали в 1929 році у Галичині. Символом пам’яті в цей день стала квітка на грудях дітей: рожева означала шану живій матері, біла -померлій. Починаючи з 1995 року День Матері став офіційним святом усієї незалежної України, його пишно відзначають діти і дорослі. Саме про таку історію славного Свята Матері дізналися діти і дорослі, котрі взяли участь у святі Матері в українському віділенні Павлодарської школи національного відродження разом з членами місцевого українського товариства ім. Т. Г. Шевченка. У цей день концертний зал школи був заповнений вщент. Адже крім малих та дорослих українців, у святі брали участь вчителі та учні всіх національних відділень школи на чолі з директоркою Зауре Карпсеітовою. Всім кортіло дізнатися, мовляв, що за свято знову придумали українці. І дуже були здивовані, що в нинішньому році світ відзначає його дев’яносто третій рік підряд. І усім стало все зрозумілим, коли про історію цього світлого свята розповіла вчителька українського відділення Леоніді Рябініна, котра була і ведучою цього чарівного святкового заходу.
Велика і щаслива країна – дитинство. Із дитинства виходять, але до нього не повертаються. Немає чарівних слів, немає мага, який би повернув нас в дитинство. Єдине, що нас єднає з ним – це люба матінка і її колискова пісня. Мами встигають скрізь: і вдома, і на роботі. Тому, що у нашої мами невтомні руки і золоте серце.
Тому-то й не дивно, що у цей день господарями заходу були хлопчики і дівчатка, юнаки та юнки з українського відділення, зодягнені в пишні українські строї, з букетами квітів, сувенірами і … зі своїм творчим запалом, шаною і любов’ю до своїх мам і мам взагалі. Забігаючи наперед, заначу, що впродовж всього заходу кожна мама отримала квіти, сувеніри виконані руками дітей та чимало віршів і співанок.
Женя Нємченко обіцяє своїй матусі:
Буду вчитись, підростати,
Виростать, мужніти.
Мамі буду дарувати
Як найкращі квіти!
Не відстає від Євгенії і учиниця першого року навчання Даша Мар’їна, звертаючись до мами:
Моя ненька найдорожча,
Наймиліша в світі!
Прийми, нене, в своє свято
Від доні ти квіти.
В усіх піснях ми бачимо маму на зорях – вранішніх і вечірніх. А чи часто ми дивимося на мамині і бабусині руки? Які вони? Вони від роботи шорсткі, але найкращі, найтепліші, найрідніші…
Мамині долоні теплі й ніжні
Вони зігрівають, як сонце весни.
Коли ти засмучений, або хворий трохи
Вони доторкнуться – й хворобу зняли.
Коли в душі хмарно або грім гримить
Завжди поряд рідна матуся стоїть.
Тож ніколи не забуваймо своїх матусь, особливо тоді, коли самі станемо мамами і татусями, і будемо мати своїх діточок, навчає присутніх пані Леоніда. А в підтримку цього прохання-наказу лунають слова українського поета Миколи Луківа та мелодія композитора Анатолія Горчинського до пісні “Росте черешня у мами на городі”, з якою дебютував учитель музики школи національного відродження, павлодарський композитор, Ігор Булатов, незалишивши нікого байдужим у залі.
У композитора І. Булатова естафету перебирає вже відома серед малолітніх митців Машуня Маслій, звернувшись з закликом до своїх однолітків:
Ти маму нашу рідну
Сьогодні привітай.
Про маму нашу рідну
Ти пісню заспівай.
І в дарунок мамам сама виконала пісню казахською мовою “Анашим”. Ну а юну виконавцю підтримують вже мами, солістки українського хорового колективу Людмила Редченко та Ріма Юрченко, виконуючи пісня “Мамина криниця”. А за ними сестри Ірина та Катерина Соколюк дарують присутнім чарівну співанку “Мамина хатина”, яка викликала сльози у присутніх, бо кожен у цю мить згадав рідну хату, і матусю на причілку, яка проводжала у далеку дорогу рідну доньку, незнаючи коли та знову повернеться до рідної матусиної хатини.
І знову повчає ведуча – Вдумайтесь, діти, як гордо звучить це слово. В народі живе багато хороших, ласкавих слів про матір. Ми не знаємо, хто вперше сказав, але вони часто повторюються і переходять від одного покоління до іншого, з вуст в уста. Мати, як сонечко, зігріває вас усе життя. Вам завжди потрібна її ласка, погляд, ніжне слово. І чим більша ваша любов до неньки, тим світліше і радісніше життя. Це тому, що вона вам бажає тільки добра. Умійте цінити любов матері, не ображайте її різким словом, неслухняністю. А зараз, послухаємо ваші слова любові до матусь.
І не застваляє себе довго чекати Діма Клименко, констатуючи:
Мати – то сонечко рідне,
Сонечко, ясне, земне,
Слово її заповітне
Гріє і живить мене.
А Діму підтримує Катя Климчук:
Захворію хоч злегенька –
Цілу ніч не будеш спать.
Тож, дозволь, тебе, рідненька,
За усе поцілувать!
В подяку мамам хоровий колектив учнів українського відділення під керівництвом художнього керівника Олега Ленського дарує мамам і бабусям пісню “Я – українець”. Із тисяч слів землі, слову “мама” дарована своя доля. Нема на цьому слові ні плям, ні тіней. Тому-то всі інші слова, ставши на коліна, бажають сповідатись перед ним.
Мама, Мами… Саме вони дали Україні Тараса Шевченка і Лесю Українку, Івана Франка і Василя Симоненка, Євгена Коновальця і Степана Бандеру, Андрія Мельника і Юрія Шухевича, Симона Петлюру і Ярослава Стецька, Миколу Хвильвого і Вячеслава Чорновола. Сама Україна і ми разом з нею вдячні усім матерям за усіх нас, великих та малих – дітей своєї Вітчизни! І наші діти кажуть собі і усім: Мама – берегиня людського роду! В підтвердження цьому Карина Ковальова, Сашко Єгоров, Віка Яроша і Оксана Цівенко, Сашко Холматов і Костя Немченко подарували мамам і всім присутнім чудові вірші та пісні, присвячені мама і бабусям.
Прикрасою свята стали і чарівні пісні, присвячені мамам у виконані українського народного хорового колективу під керівництвом Петра Маслія. Особливо учасникам свята закарбувалися у пам’яті пісні у виконані хору:” Мамина коса”, “Вишивала синові сорочку”, “Ходила мати”, “Синові”, “Моя Україно”. Слід зазначити, що у репертуарі знаного в Надіртишші співочого колективу є понад 80 творів, які присвячені мамам.
Двогодинна програма пройшла на одному диханні й нікого не залишила байдужим. Було чути, як представники національних відділень школи констатували, що свято Матері будуть теж відзначати, тому що гріх його оминати. Українці ж Павлодару до цього часу це свято відзначали у вузькому колі: світлиці товариства, на класному часі. Тепер прийнято одностайне рішення, що День Матері буде святом традиційним серед масових заходів української громади. Адже невипадково в одній із пісень українських школярів Павлодару співається:
Нас мама доглядала,
Нам весело рости.
Про тебе мама дбає –
Так дбай про маму й ти!
З образом матері ми пов’язуємо найдорожче нашому серцю: рідний край, квітучий сад, запашний степ – усе те, що зветься Батьківщиною. І то знаменно, що в багатонаціональному Казахстані мають гарну змогу мами народжувати своїх дітей не думаючи про загрози, а діти мають змогу шанувати і доглядати своїх матусь, дякуючи за ласкаві руки, їх безсонні ночі, теплі й безцінні поради. Тож встанемо на коліна, і помолімося за усіх мам світу. Побажаємо їм спокою і Божої ласки!
Михайло Голованчук
Світлини Інни Парипси
