Давос 2022: інтерв’ю Павла Ґрода для «ЄС конфіденційно» від Politico

Спеціальний випуск «ЄС конфіденційно», присвячений Всесвітньому економічному форуму в Давосі, Швейцарія, досліджує питання, чи дійсно Європейський Союз готовий дати дієву відповідь на вторгнення росії в Україну.

Павло Ґрод, президент Світового Конґресу Українців, розмовляє із Сарою Вітон про те, як саме українська діаспора продовжує тиснути на Європу.

Павло Ґрод: Доброго дня, мене звуть Павло Ґрод. Я є президентом Світового Конґресу Українців – парасолькової організації, яка об’єднує українські громади в більш як 65 країнах світу. Ми є «неприбутковими» і наша мета – представляти інтереси світової української діаспори. Цього року Давос є українським, і перебувати в епіцентрі досить захоплююче. Приємно бачити хвилю підтримки, але необхідно переходити від слів до справ, і нам потрібно більше лідерства. Ми повинні припинити постійно чекати дій з боку американців та йти за ними, і я думаю, що це чудова можливість для європейських країн перебрати лідерство. Ми побачили нові рішучі дії за останні кілька тижнів протистояння росії, але треба робити сміливіші кроки, та йти набагато, набагато далі, тому що зараз росія фінансово не страждає. Санкції не є достатньо жорсткими, вони не стримують російську військову машину, і, чесно кажучи, з високими цінами на газ державний бюджет та й вся росія дуже добре фінансуються, так само як і їхня військова діяльність. Та поки ця війна не припиниться, ми побачимо ще багато страждань, військових злочинів, смертей, руйнувань, які доведеться відбудовувати, і для відновлення знадобляться кошти ЄС. Тому чим довше триватиме війна, тим більшим буде рахунок. І це не кажучи про десятки тисяч смертей, страждання, зґвалтування, усі людські трагедії, які принесло вторгнення росії в Україну. Нам потрібно побачити більшу рішучість щодо санкцій, сильнішу військову підтримку України, тому що ця війна дуже важка. І хоча українські військові стримують ворога, вони зазнають значних, значних втрат, і нам потрібен Європейський Союз, нам потрібні такі країни, як Німеччина та Франція, щоб вони дійсно активізувалися та показали своє лідерство у підтримці України, як у військовому, так і в економічному плані.

Сара Вітон: Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн фактично сказала, що зустріч лідерів ЄС наступного тижня навряд чи дійде остаточної згоди щодо шостого пакету санкцій. Яка ваша думка про причини зволікання? І який меседж ви надіслали б тим державним політичним лідерам, які насправді перебувають в центрі вироблення спільної позиції?

Павло Ґрод: Ну, ми очікуємо, що вони також будуть говорити про кандидатуру України в ЄС. Це те, за що ми рішуче виступаємо як світова організація, яка об’єднує українські громади в 65 країнах світу. Ми дуже розчаровані нерішучістю Європи. Я думаю, це пов’язано з тим, що багато європейських країн не готові диверсифікувати свою енергетичну політику. Енергетична політика є найслабшою точкою, яку росія використовує, щоб маніпулювати європейськими країнами. Деякі держави побачили це, наприклад, Польща, Хорватія та інші, і стали незалежними від російського газу, маючи достатньо альтернатив, і ми маємо побачити крок уперед з боку Європи. Це викликає найбільше занепокоєння – що станеться, якщо росія припинить постачати газ. Росія знає про це, і вона продовжує користуватися своїми перевагами, тому ми дійсно повинні бачити лідерство, і воно має прийти з Німеччини та Франції.

Сара Вітон: Отже, ви не вважаєте проблемою Угорщину?

Павло Ґрод: Я думаю, Угорщина є суттєвою проблемою, але реальність така, що Угорщина слідуватиме тим напрямком, яким іде Німеччина. З Орбаном все одно буде складно, але це [не] означає, що ми не можемо подолати такі питання, як санкції, бо Угорщина таки прийняла перші п’ять пакетів санкцій, і якщо є сильне лідерство від ключових країн Європи, то вона доєднається.

Сара Вітон: Ми також побачили, як українцям доводиться тікати по всьому світу і по всій Європі, і, очевидно, ми не знаємо, як довго триватиме цей конфлікт, але як ви вважаєте, наскільки люди хочуть повернутися додому а не залишитися та стати частиною чисельної української діаспори?

Павло Ґрод: Ви знаєте, це дуже цікаве питання тому що, за моїми спостереженнями імміграції з моменту набуття незалежності, можна виокремити різні хвилі, і багато з них були економічними. Сьогодні іммігранти тікають через страх за своє життя, і всі біженці (а я зустрічав багато-багато біженців – кілька разів був на польсько-українському кордоні, зустрічав їх по всьому світу під час подорожей) кажуть те саме: «Ми хочемо додому». Я зустрів багатьох біженців, які спочатку хотіли вирушити до Канади, Сполучених Штатів, але вони досі перебувають у Польщі, тому що хочуть залишатися поруч. Вони кажуть, що повернуться, і коли є можливість відвідати своїх родичів на Батьківщині, вони їдуть, якщо безпечно. Я вважаю, що ці біженці хочуть повернутися, адже багато з них залишили своїх синів, батьків і чоловіків.

Сара Вітон: Як виглядатиме Україна після війни, особливо з огляду на її прагнення приєднатися до Європейського Союзу?

Павло Ґрод: Просто щоб ви розуміли – ми повинні спочатку виграти війну. Я чую в Давосі багато дискусій серед бізнес-лідерів, і вони кажуть: «Давайте почнемо говорити про більш позитивні історії, давайте будемо говорити про те, якою буде Україна після війни та відбудови, про велике економічне процвітання, бізнес, який ми можемо зробити, відбудовуючи Україну». Це те, що зараз кажуть у Давосі, але треба повернутися до реальності – спочатку ми повинні виграти війну, ось що має бути в центрі уваги. Україна до війни відчайдушно намагалася трансформувати себе після радянського, дуже корумпованого минулого. І українці робили дуже сміливі кроки до змін. Одна справа говорити, а інша – діяти, аби щось змінити. Україна зробила дуже конкретні кроки, особливо щодо диджиталізації, для того, щоб все було набагато прозоріше. Наприклад, якщо ви потребували спеціальний документ і потрібно було піти до когось і дати хабар, аби отримати спеціальний дозвіл, наприклад, на будівництво, тепер такого вже не буде – адже все електронно. Багато над чим треба працювати, але українці, безперечно, на правильному шляху. Інший аспект – зелена економіка і справжнє зосередження на тому, щоб Україна була енергетичною наддержавою. Наразі існує взаємозв’язок між рештою Європи та Україною – взаємозв’язок електроенергії, це також буде чудово. Тож Україна стане потужною силою, як тільки ми вийдемо з цієї війни, але треба її виграти.