Оцінюємо військову ситуацію в Україні з генералом у відставці Ріком Хіллієром
Що може зробити Канада для підтримання України, коли наше військо не має достатніх ресурсів, а політичне лідерство зникло безвісти. Як бачить загальну картину генерал Рік Хіллієр – у програмі «Цілком серйозно».
Памела Воллін
Ситуація в Україні продовжує гіршати в багатьох відношеннях. За оцінками, наразі щоденно гинуть або отримують поранення близько 600 людей. Є й добра новина: цього тижня Одесу, великий порт, було розблоковано для кількох поставок «зеленого експорту». Отже, попри прогрес на певному рівні, ситуація залишається жахливою. Тому ми зараз звертаємося до генерала Ріка Хіллієра. Він – генерал Збройних сил Канади, звичайно, у відставці. Був начальником Штабу оборони цієї країни з 2005 до 2008 роки й «батьком» для своїх солдатів. Тож він служив і бачив, як виглядають справжні бойові дії. Зараз він також є головою нещодавно сформованої Стратегічної консультативної ради з питань оборони України, до якої також входять Вест Кларк і Девід Петреус, американські генерали високого рівня, які керували операціями. Вони мають надавати стратегічні поради, оперативну допомогу українським силам. Тож ласкаво просимо, генерале Хіллієр, чудово, що ти тут із нами.
Генерал Хіллієр
Вітаю, Памело. Дуже дякую за запрошення!
Памела Воллін
Якби ти сьогодні вранці мав зустріч зі Стратегічною консультативною радою і спілкувалися з українцями, що б ти сказав про поточний стан справ?
Генерал Хіллієр
Ну, по-перше, я би запитав у Сил оборони України про їхні пріоритети. Що вам найбільше потрібно? Яка ваша найбільша потреба для того, аби успішніше діяти проти цих російських загарбників, зупинити їхнє просування, змусити їх відступити, і, зрештою, змусити їх залишити частини суверенної України, які вони захопили і хочуть контролювати. І це все. Але чітко розкажіть нам про свої пріоритети. Вони воюють. Вони ведуть війну за виживання. Вони захищають свої родини, свої домівки, свої громади, свою націю. Пріоритети щодня змінюються, і це іноді спантеличує держави, які намагаються їх підтримати. Тому спроба отримати ясність щодо абсолютних пріоритетів і розуміння, як довго вони залишатимуться пріоритетами, буде найголовнішою справою. Гадаю, ми могли б отримати від них таку відповідь. І тоді ми могли б допомогти їм порадою, як задовольнити ці пріоритетні потреби різними шляхами. Чи то через приватні пожертви від приватних осіб, корпорацій, чи то через адвокацію перед певними урядами західного світу.
Памела Воллін
Отже, наприклад, ми всі у власній країні були свідками рішення уряду повернути до Німеччини чи через Німеччину до росії турбіни, які ремонтувалися в Канаді, бо німці сказали нам, що їм потрібна енергія, їм потрібна нафта й газ, зокрема з росії. Тому ви маєте порушити власні санкції та повернути ці турбіни. Чи не було це одне з тих жорстких, важких рішень, коли вам потрібно зробити щось таке, чого ви не хочете робити, аби допомогти союзнику, щоби він залишився на вашому боці?
Генерал Хіллієр
Я не впевнений, що ми мали прийняти це рішення саме так. Я думаю, що путін і росіяни розвели нас, як купку аматорів, і не лише Канаду, але і ЄС і Німеччину. Я, звісно ж, маю на увазі, що, як тепер відомо канадцям, щойно Канада ухвалила рішення про те, що ми порушимо санкції та повернемо ці генератори, путін оголосив, що він усе одно не може постачати газ Німеччині та ЄС. Тому я й думаю, що він розвів нас, як аматорів. Ми клюнули на це. І я був стурбований, що це перше серйозне порушення цих санкцій, побачене в західному світі, і за шість місяців, за десять місяців ми озирнемося і скажемо: що, санкції майже зникли? Ми повернемося до ситуації, в якій були в 2014 році, коли росія вторглася в Крим, і були запроваджені деякі санкції, але потім ці санкції фактично зникли. І чи буде вважатися першим кроком у цьому напрямку рішення Канади повернути ці газові турбіни? Я вважаю, що рішення було неправильним. Можливо, це було зроблено з дуже благородних причин. Не знаю. Я до цього не причетний, але путін і його поплічники нас розвели.
Памела Воллін
Я думаю, багато людей бояться того, що, як ти кажеш, це перша тріщина у відповіді альянсу, і що тепер інші можуть виправдовувати те саме гострою потребою в харчах чи гострою потребою в енергії. То як ми можемо це зупинити? Я маю на увазі, що Президент Зеленський відверто, наскільки це було можливо, сказав, що він думає з цього приводу, нашому прем’єр-міністру й союзникам загалом.
Генерал Хіллієр
Ну, так, відвертіше не скажеш. Він назвав це дуже чітко, і він сказав, що рішення неправильне, втім, не є незворотним. Канада може скасувати це рішення. Звісно, на той час, за кілька годин, путін уже обіграв нас, сказавши, що все одно не увімкне газ. Я не думаю, що ми можемо зупинити послаблення тих санкцій. Ми ще не побачили змін, і я сподіваюся, що так буде й надалі. Але країни з часом почнуть дивитися на речі по-іншому з різних причин. Чи це втома від війни в Україні, чи це упевненість в тому, що Україна жодним чином не зможе насправді виграти війну, і що нам доведеться віддати її росії чи залишити за росією частини України, і вони почнуть діяти заради власної національної вигоди. І тоді, як я вважаю, ви знову отримаєте швидке руйнування цих санкцій аналогічно тому, як це було 2014 року. Я думаю, що тоді це спричинив Президент Обама, бо він хотів перезавантажити відносини з росією, а путін, мабуть, просто прийняв це і сказав: гей, тепер я маю карт-бланш і можу робити все, що завгодно, бо санкції довго не триватимуть. Тому я не думаю, що ми можемо зупинити цю руйнацію, якщо вона розпочинається. Я тільки сподіваюся, що не ми запустили цей процес, і ми побачимо, так це чи ні, найближчим часом.
Памела Воллін
На твоє переконання, як я розумію, ми повинні були відповісти в 2014 році. Ми мали б відповісти в Криму, в Грузії, будь-де і провести якусь червону лінію, бо в певному сенсі ми дозволили путіну почуватися достатньо впевнено і зухвало, аби робити те, що він зробив в Україні.
Генерал Хіллієр
Ну, гадаю, не тільки путін, але крім нього та поза колом його дружбанів аж до Китаю, Північної Кореї, Ірану, де оцінюють лідерство Заходу через усе, що сталося в у 2014 році – вторгнення до Криму та доволі поміркована реакція, яка невдовзі закінчилася й забулася. Ми повернулися до нормальних відносин із росією, а ті продовжували робити своє, але також, я думаю, спостерігали за Заходом та його керівництвом і дійшли висновку про слабке лідерство. Зокрема в серпні минулого року під час подій в Афганістані, коли Талібан захопив країну, а ми намагалися витягти людей, які були б корисними Канаді та Заходу, реакція була анемічною, незграбною, і вона точно не продемонструвала сильного стратегічного лідерства, сильного лідерства в будь-якому аспекті. І я думаю, що тоді путін прийняв рішення: гаразд, з такими лідерами я впораюсь, бо вони відступатимуть. Вони говоритимуть різкі слова та різкі речі, але насправді не будуть цього робити або будуть робити недовго, і я можу перемогти. І я гадаю, це великою мірою вплинуло на рішення про вторгнення 24 лютого на цьому новому етапі війни в Україні.
Памела Воллін
Саме такі сигнали бентежать багатьох людей, коли спікерка Ненсі Пелосі їде на Тайвань всупереч думці власного президента, і президент каже, що ми ніколи не визнаємо їхню незалежність. Здається, ми надсилаємо надто багато неоднозначних сигналів людям, які можуть створити для нас багато проблем, тобто росії та Китаю.
Генерал Хіллієр
Абсолютно вірною. Почати з того, що зараз, коли ми намагаємося оговтатися від браку сили, я іноді просто дивуюся, що путін, Китай, Північна Корея не зробили ще більше, типу запустити кота серед голубів. Так, наприклад, я просто абсолютно здивований, що на Північному полюсі досі не винирнули російські атомні підводні човни, не встановили там свій прапор і не сказали, що полюс їхній. І якби це сталося, я не думаю, що Канада мала б велику підтримку в усьому світі, кажучи: ні, це наше, – бо ми насправді не маємо такої підтримки. А отже я думаю, що подібні речі тепер продовжуватимуть розігруватися. Вони перевірили нас. Ми виявилися неадекватними в багатьох аспектах. У деяких сферах Захід відповів добре, але виявив брак адекватності. Наше лідерство було визнано слабким, і це матиме вплив у міжнародних відносинах ще довго-довго.
Памела Воллін
Що ми можемо зробити? Я хочу сказати, що наші збройні сили, і я цілком упевнена, що ти погодишся з цим, дуже довго відчували брак ресурсів. А тепер нас просять надіслати боєприпаси, але відправити людей не безпосередньо в той регіон, а в прилеглий. Я знайома з кількома молодими солдатами, які там були. У них досі немає шоломів, які б реально захистили їхні голови в разі перестрілки. І це досить елементарні речі, а нас просять спробувати допомогти з різноманітними поставками до України. Чи ми надсилаємо те, що потрібно? Чи є в нас те, що потрібно надіслати?
Генерал Хіллієр
До цього можна підійти, мабуть, кількома шляхами, які можуть бути набагато кращими, ніж те, що ми насправді робимо. Тож ні, я не думаю, що ми надсилаємо те, що потрібно, або, звісно, якщо ми й надсилаємо щось із того, що потрібно, то недостатньо. Просто наведу кілька прикладів. Як я вже казав про це публічно раніше, я вважаю, що Канада, наш уряд і наша нація повинні взяти з армії цілу купу наших бойових машин – 200, 250 цих LAV III чи LAV VI – відмінних бойових машин, які в нас є. Поєднати їх, скажімо, з 50 нашими двома основними бойовими танками Leopard, одними з найкращих бойових танків у світі, з розвідувальними та інженерними машинами, зібрати пакет запасних частин і пакет боєприпасів і дати це все Україні, щоби вони могли справді почати створювати великий резерв сил для контрнаступу. І все це одночасно. Що я запропонував би нам зробити, це кинути виклик компанії General Dynamics Land Systems, цьому центру досконалості у виробництві бойових машин. Запропонуйте їм замінити ці машини протягом наступних одного-двох років ще кращими й так модернізувати канадські збройні сили, водночас реально допомагаючи Україні. Тому що Україна зараз, її сили оборони, не можуть сформувати резерв. Якщо росіяни прорвуться в якомусь районі, буде дуже важко протистояти прориву за відсутності резерву, а крім того резерв можна буде використати в контратаці для досягнення реального успіху й повернути собі деякі села. Ми могли б це зробити. І якби ми дійсно вирішили зробити такий величезний крок і дати ті машини – бо багато з них зараз не використовуються нашою армією, вони недоукомплектовані особовим складом, вони мають набагато меншу за потрібну кількість солдатів. Обсяг підготовки, яку вони отримали, безумовно, мінімальний. І ми могли б це зробити, не руйнуючи канадські сили. Водночас є інший варіант, гадаю, насправді два варіанти. По-перше, якщо ви не хочете давати техніку, зробіть те, що ми справді добре вміємо, а саме навчання. А друге, що потрібно для навчання сил оборони, це підготовка від рівня окремого солдата до колективної підготовки на рівні взводу, роти, батальйону, навіть бригади. І цим не обов’язково мають займатися виключно канадські збройні сили – ми могли б найняти для цього канадську компанію й робити це в Польщі, використовуючи відставних сержантів і офіцерів. Ми можемо це зробити.
Третій варіант полягає в тому, що ми могли б поєднати два попередні, надіслати бойові машини, зібрати навчальну команду і зробити щось, що мало б реальний вплив і допомогло б Україні виграти цю війну. Я маю на увазі, Памела, не сумнівайся в цьому, закінчення війни перемогою. Ми хочемо забезпечити, що перемога буде українською, а не російською, і в такий спосіб Канада могла б це зробити. Якщо ми не можемо дати техніку, організуйте навчання, а якщо можна дати техніку, також проведіть навчання й завдайте просто неймовірного подвійного удару.
Памела Воллін
Чи може це статися насправді? Чи можна привезти українських військових та вивезти їх із країни? Хіба їхні ресурси не надто обмежені? Чи є в них можливість це зробити? Я маю на увазі, у них є час зупинитися й потренуватися, чи вони просто зараз б’ються за своє життя, що б там не сталося?
Генерал Хіллієр
Ну, це одна з речей, яку ви маєте зробити. І будь-який солдат це розуміє: не має значення, б’єтеся ви за виживання чи за звільнення своєї країни, але ви повинні продовжувати навчання. Ви повинні насправді засвоїти уроки, отримані в боях, які вже провели. Ви маєте включити це у свою підготовку, забезпечити, що ті, хто прийшов на зміну пораненим або загиблим, проходять індивідуальну та групову підготовку, і це можна зробити. Україна може це зробити. У них є залізнична мережа, транспортна система, що сягає Східної Європи, сягає Польщі, Чехії, і там уже відбувається навчання. Велика Британія збирається підготувати в себе 10 тис. українських солдатів, а отже вони мають можливості для таких переміщень. Я думаю, що Канада могла б справді посилити свою роль у цій сфері та зробити щось, що мало б тривалий ефект. Майже сім років ми грали провідну роль в операції «Unifier» [Об’єднана цільова група Збройних Сил Канади – Україна]. Трохи більше шести років тому (здається, ми почали з 2015 року) ми направили сержантів і офіцерів в Україну та Східну Європу, аби допомогти готувати українські сили оборони, і це мало масивний вплив, і той успіх українських сил оборони, свідками якого ми стали в останні п’ять із половиною місяців, почасти завдячує тій чудовій підготовці. Чому б нам не продовжити це розвивати? І так, я би хотів побачити постачання техніки, але якщо ми не готові це робити, давайте суттєво активізуємо навчання. Ми можемо робити це в Польщі, ми можемо робити це в Канаді, і ми, мабуть, можемо робити це в західній частині України прямо зараз, а якщо ні, то точно дуже скоро.
Памела Воллін
То чому цьому опираються? Що кажуть в уряді, коли ти робиш такі пропозиції?
Генерал Хіллієр
Ну, усе дуже важко робиться, це точно. Я думаю, певні добрі наміри є, але вони так і не стали реальними діями. Мене також дуже непокоїть, і це стосується не тільки Канади, що Україна в суспільній свідомості все далі відходить на задній план. Її немає в новинах щовечора, вона навіть не шоста чи сьома новина, взагалі не новина здебільшого. Ми не бачимо захоплюючих відео, як БПЛА чи дрон атакує танк, і як чудово відпрацювала команда ССО. Ми цього не бачимо, бо зараз бойові дії на сході України зовсім інші. Це просто складна гра, і тому її немає в нашій свідомості. Нас усіх хвилює інфляція, наслідки пандемії, подорожі та безлад в аеропорту «Торонто-Пірсон». Насправді важко змусити уряд зосередитися на виконанні чогось подібного, коли його час зараз поглинає стільки інших речей.
Памела Воллін
І, я здогадуюсь, вони не вбачають у цьому безпосередньої політичної вигоди?
Генерал Хіллієр
Мені важко це зрозуміти. Всі кажуть про півтора мільйони канадських українців у Канаді, і за останні кілька місяців я зустрічався із сотнями з них, якщо не тисячами. Усі вони успішні бізнесмени, роботяги. Вони голосують і мають величезну вагу та вплив у нашій країні, і ясно як божий день, що будь-який уряд мав би насамперед дбати про їхні інтереси, і політичні партії, очевидно, мали б бачити цінність у тому, щоби ці півтора мільйони думали, що вони справді добре працюють, і хотіли підтримати їх на майбутніх виборах.
Памела Воллін
Я б теж так подумала, але, схоже, це в них зараз не на порядку денному, не є предметом їхнього занепокоєння. Я хочу повернутися трохи назад. Ми вже обговорили це, але погляньмо з іншого боку. Є така думка: Донбас є якби спірною територією, і, може, нам треба просто дати росіянам його шматок і, може, вони підуть додому. І європейці постійно кажуть про таке росії. Мені важко уявити, що в якійсь суперечці ми могли б просто сказати: о, так, беріть західну Канаду, не проблема. Або візьміть Східне узбережжя, кого це справді хвилює? Ми можемо ловити рибу деінде. Як ти думаєш, це практично здійсненне, це і є тим, чим усе має скінчитися?
Генерал Хіллієр
Ні, я так не думаю. Але мене дуже непокоїть, що в нас може бути така думка. Я був дуже цинічним щодо цього, і на мій погляд, згідно з моїми спостереженнями країн Заходу, багато з них не надто гаряче надають підтримку. Вони сильні на словах і слабкіші у вчинках. Слова – не справи. Я дуже хвилююся, що якби путін раптом сказав: «Добре, ми досягли всього, чого потребували. Ми позбулися цих нацистів, ми їх провчили. Ми звільнили люблячих росіян людей східної частини України та Криму, і ми збираємося на цьому зупинитися і віднині диктувати майбутнє України. І я готовий зараз припинити вогонь», – боюся, що якби він завтра виступив і сказав це, половина західного світу кинула б Україну під автобус, і ми застрягли б у такій ситуації. Я просто хочу сказати, а що, як Сполучені Штати Америки скажуть: «О, у південному Онтаріо так багато американців! Ми вважаємо його нашим, і вони повинні мати право вибору, і вони будуть нашою частиною»? І чи погодилися б ми з тим, що інша нація збирається забрати частину нашої країни? Ні, не погодилися б. Україна цього не зробить. І я думаю, що й Захід не погодиться, якщо поважатиме те, що ми називаємо міжнародним порядком, заснованим на правилах. Якщо ми діятимемо згідно з верховенством права, ми цього не приймемо. І я вважаю, що ми повинні справді остерігатися будь-якої тенденції казати Україні або чинити тиск на неї: ви повинні прийняти цю пропозицію, тому що вона може бути найкращою з тих, які ви отримаєте. Я думаю, що Сили оборони України за належної підтримки з боку Заходу справді можуть зупинити росіян. Вони можуть не тільки захистити свої родини та країну, але й вигнати росіян. Це займе певний час. Війна не буде швидкоплинна, але я гадаю, що вони можуть зробити росії так боляче, що росія зрештою так чи інакше захоче вийти. Але Захід має їх підтримати.
Памела Воллін
Я хочу почути твою оцінку, бо ми і, я впевнена, ти також без кінця читаємо, що, можливо, путін просто думав, що все буде набагато легше, ніж виявилося насправді, що він збирався зайти на кілька днів і якось закінчити місію. А тепер, звісно, він зрозумів, що так не вийшло, і розглядає свою власну армію як витратний матеріал. У нього є мільйони людей, на яких він може покластися або може змусити їх піти в бій. Але є ще моральний дух. І, як ти сказав, якщо ми будемо діяти узгоджено та зосереджено, то зможемо допомогти Україні озброїтися та посилити моральний дух. Утім, росіяни — гігантська сила. Чи справді Україна може від них відбитися?
Генерал Хіллієр
Так, гадаю, що може. Хоча це не буде легко, і це обійдеться дуже дорого в плані людських життів і знищення всього, що ще залишилося від міст і сіл на сході України. Але так, я думаю, що може. Я був в Україні в червні й отримав можливість зустрітися з багатьма лідерами, окремими солдатами та громадянами, які борються за своє життя та свої родини. Боже мій! Їм не бракує мужності, їм не бракує рішучості та наполегливості, їм не бракує волі захищати свою країну до кінця. Чого їм бракує, так це озброєння. І якщо поєднати їхній характер із відповідним озброєнням, можливо все. Найкращий приклад – те, що сталося за останні два тижні, коли нарешті українські сили оборони отримали HIMARS від Великої Британії, Сполучених Штатів, а тепер і від Німеччини. Ця високоточна дальнобійна ракетна система, яка може працювати як кочівний вогневий засіб, вистрілює ракети і швидко залишає вогневу позицію, аби не потрапити під контрбатарейний вогонь. І вони вразили стратегічні цілі, які хотіли, як-от склади боєприпасів для російської артилерії. При цьому російська артилерія кількісно переважає українську артилерію, як 10 чи 12 до одного. І тому вони вбивали тих українців. Мова йде про 600 втрат на день, десь 200 загиблих і 400 поранених. Їх вбивали та ранили здебільшого артилерією. І раптом, відколи прибуло те озброєння, ці склади опинилися під прицілом і були підірвані – десь 50, якщо вірити звітам, а вони, схоже, близькі до правди. І тоді раптом цей артилерійський вогонь було майже зведено нанівець, і росіянам доведеться поповнювати запаси. Тож так, я вірю, що Україна може це зробити. У них є воля, і частина їхньої спроможності криється в людях, їхній винахідливості та новаторстві, і це неймовірно працює на полі бою. Якщо Захід зможе підтримати їх належним озброєнням, вони можуть виконати цю роботу. Краще нам тримати путіна на східному кордоні України, ніж бачити його на східному короні Польщі чи Чехії.
Памела Воллін
Як щодо відправки вантажів з Одеси, яка трохи відкрилася. Я думаю, ми всі досі чекаємо, щоби побачити, як довго путін дозволить цьому тривати. Дуже важливо, щоб український урожай потрапляв до різних країн, не тільки в Європу, але також до Африки та інших. Ми не можемо цього зробити, бо на Заході ми все ще дуже зосереджені на зеленій енергетиці, обмеженні використання добрив та інших подібних питаннях. Тому я не впевнена, що ми могли б заповнити цю прогалину. Наскільки важливо залишати Одесу відкритою, і чи залишиться вона відкритою, на вашу думку?
Генерал Хіллієр
Ну, я не знаю, чи вона залишиться відкритою. Тобто я аж ніяк не можу передбачити, що відбувається між вухами путіна, і ніхто інший теж не зміг би. У мене різні думки щодо того, наскільки важливою є Одеса. Насамперед важливо вивезли частину цього зерна і, мабуть, доставити його в країни, де, якщо ми цього не зробимо протягом наступного місяця, ми побачимо масовий голод чи щось близьке до цього через неможливість вивезти українську пшеницю. Водночас мене обурює необхідність отримувати дозвіл путіна, щоби це сталося. Як на мене, краще було б озброїти Україну сотнями ракет «Гарпун» і дати їм змогу винищити російський флот і відкрити ті порти та морські шляхи як такі. Хай тоді путін дає згоду – ми могли б надати йому таких повноважень, пішовши цим шляхом. Менше з тим, добре, що відвантаження почалося. Сподіваюся, воно продовжиться, хоча я в цьому не впевнений, і я думаю, що путін вчинить так само, як із газопроводом до Німеччини, коли побачить, що йому це вигідно й так, і так.
Памела Воллін
Знаєш, ми вживаємо слово «цинізм». Мабуть, я сама маю таку тенденцію, коли бачу, як політичні лідери кажуть: о, це путінська інфляція, або це путінська нестача продовольства. Більшість економістів скажуть вам, що ми йшли цією дорогою задовго до того, як путін увійшов в Україну, але зараз він став для нас зручним хлопчиком для биття. Очевидно, що агресія в Україні має вплив, але політикам зручно на певному рівні звинувачувати його в нинішніх економічних негараздах.
Генерал Хіллієр
Але ж завжди зручно мати хлопчика для биття, коли в тебе самого неприємності або коли тебе самого критикують. Люди певно так роблять, і політичні лідери, звісно, намагатимуться перекласти провину або іноді прийняти її. Я просто вважав, що сильні лідери в більшості випадків ведуть до позитивних результатів. Я стільки разів казав своїм друзям і близьким знайомим в останні кілька місяців, що вони втомилися це чути, що якби американським президентом і британським прем’єром були Рональд Рейган і Меггі Тетчер, то нічого цього не сталося б, бо путін чудово знав би, що якщо він спробує зробити щось подібне, то негайно заплатить жахливу ціну. Він вважав нинішніх лідерів зовсім не такими, як Рональд Рейган і Меган Тетчер, і, як наслідок, вторгся в Україну.
Памела Воллін
Так, червоні лінії треба було проводити трохи раніше, ще в Криму, як ми казали. Я знаю, що ти працював над цим, коли вивозив з Афганістану експатів та аганців, які працювали разом з нашими силами. Те, на що ти посилаєшся — це бюрократичний кошмар. Ми не могли доставити людей із пункту А в пункт Б. Ми знищували їхні документи, а потім казали, у вас немає документів. На твою думку, масовий виїзд з України організовано краще?
Генерал Хіллієр
Так, я справді думаю, що краще. Учора ввечері я поспілкувався з деякими людьми, які були дуже активно залучені до цього процесу. З-посеред того, що я сильно критикував у зв’язку з виходом з Афганістану, була форма, яку було необхідно заповнити, аби отримати підтримку від Канади для приїзду в Канаду. Вона було настільки складною, що навіть для мене вона була б викликом при тому, що англійська є моєю рідною мовою на відміну від усіх тих людей. Зараз ми багато чого змінили. І для українських біженців, які рятуються від війни, вибираються до Польщі чи інших країн, а потім хочуть приїхати до Канади, це порівняно простий процес. Форми дуже прості та зрозумілі. Тож я вважаю, що ми засвоїли ті уроки, але тепер у нас також є деякі провінції, які цим займаються. Подивіться на Україну. У моїй рідній провінції Ньюфаундленд і Лабрадор прем’єр Генрі Ф’юрі запровадив посаду, офіс, якщо хочете, у Польщі, щоби заохочувати українських біженців, які тікають від війни, їхати до Ньюфаундленду й Лабрадору. Нам потрібна молодь, нам потрібні люди для наших трудових ресурсів, і це реально працює. Тож я думаю, що ми тепер суттєво удосконалили цей процес, і просто хочу, щоби так і продовжувалося. Я хотів би бачити такі покращення застосованими до виходу з Афганістану, бо там ми спрацювали недобре, через свою неефективність залишивши багато людей у великій небезпеці.
Памела Воллін
Я досі щоденно отримую десятки благальних електронних листів від людей, які працювали разом із нашими силами. Ви думаєте ми колись покінчимо з цим безладом і дотримуватимемося взятих на себе зобов’язань?
Генерал Хіллієр
Ні, не думаю. Я виступав на з’їзді в Інституті Меннінга в Оттаві. Гадаю, це було три роки тому. І під час виступу я сказав, що в усьому світі Канаду починають визнавати нацією, яка нічого не може ані всередині країни, ані на міжнародному рівні. Ми не можемо зробити трубопровід, ми не можемо виконати наші зобов’язання перед ООН, ми не можемо виконати наші зобов’язання тут і там. Я думаю, що це просто продовжилося тоді в Афганістані та, мабуть, стало останньою краплиною. Я вважаю, що у випадку України в нас вийшло краще, не так добре, як можна було очікувати, як мені хотілося б, але краще. Я це визнаю, бо треба віддати належне, і нам просто потрібно продовжувати в тому ж дусі. Але мир в Афганістані, мабуть, був останньою краплиною. Я думаю, що в уряді можуть зосередитися лише на чомусь одному за раз. І якщо зараз для департаментів закордонних справ чи імміграції це не Україна, то вам просто не перетелефонують або не приймуть вашу заяву.
Памела Воллін
Так, саме тому є провінції на додаток до Квебеку, які кажуть, що хочуть самі відповідати за власну імміграцію. Я маю на увазі, що в таких місцях, як Саскачеван, де я перебуваю, є величезні родинні зв’язки. Ми радо прийняли б тисячі українців, і вони отримали б роботу.
Генерал Хіллієр
Так. Бог свідок, вони потрібні в нашій країні, хіба ні?
Памела Воллін
Так, безумовно. Дуже дякую тобі, Ріку. Не тільки за це інтерв’ю, а за все. Тобто я знаю, що ти начебто у відставці, але явно ні.
Генерал Хіллієр
Я думаю, що моя відставка провалилась на другий день після того, як залишив військову службу.
Памела Воллін
Гадаю, твоя відставка провалилась. Рік Хіллієр, генерал канадських збройних сил у відставці. Він був начальником Штабу оборони Канади з 2005 до 2008 року. Наші шляхи багато разів перетиналися в Афганістані та під час інших твоїх операцій. Повинна сказати, що він також є головою Стратегічної консультативної ради з питань оборони України, і залучив до цієї роботи своїх колег-генералів із країн-союзників. Ти також є кавалером Ордену Канади, і ми повинні завжди згадувати про це також. Ріку, дуже дякую за твій час і важливі думки, якими ти поділився з цього питання. Ти був там, забруднив руки і знаєш, що потрібно робити.
Генерал Хіллієр
Памело, дякую. Був тут із задоволенням.
Памела Воллін
Велика подяка, генерале Ріку. На цьому закінчуємо черговий випуск «Цілком серйозно» з Памелою Воллін.
Про «Армію дронів»
У липні 2022 року Світовий Конґрес Українців (СКУ) та Міністерство цифрової трансформації України підписали Меморандум про співпрацю в підтримці фандрайзингової платформи UNITED24. Перший спільний проєкт – «Армія дронів». Ця програма включає придбання безпілотників, доставку, технічне обслуговування та заміну, а також навчання пілотів.
У рамках проєкту буде зібрано кошти на придбання 200 професійних систем безпілотних літальних апаратів для аеророзвідки. Вони є критично важливим обладнанням, яке необхідне захисникам України для відбиття російського вторгнення.
«Армія безпілотників» дасть змогу захисникам України постійно контролювати величезну лінію фронту протяжністю 2470 км та підтримувати дієву відповідь на атаки противника.
Про UNITED 24
Платформа UNITED24 була запроваджена Президентом України Володимиром Зеленським як основний майданчик для збирання благодійних пожертв на підтримку України. Зібрані кошти будуть переказані на офіційні рахунки Національного банку України та розподілені за уповноваженими міністерствами для покриття найбільш нагальних потреб.
