Христина Сохоцька
Завдання
Шкільна бібліотека підтримує і збагачує шкільну програму. Вона служить учням, учителям та управі школи інформативними матеріалами та послугами кваліфікованого бібліотекаря і різними способами доповнює інформацію, подану на уроках учителями та в підручниках. Це є причина існування бібліотеки та професії шкільного бібліотекаря.
Додаткові послуги, такі як заохочення учнів до читання класики чи пригодницької белетристики для розваги, – це дуже позитивні додаткові функції бібліотеки, але вони не є тут підставові чи обов’язкові. У навчальних системах, які базуються тільки на підручниках чи на текстах, поданих учителем, шкільна бібліотека справді не потрібна, а якщо така є, то вона працює, як звичайна бібліотека. Бібліотекар у таких випадках тільки подає і приймає книжки та часто займається інвентаризацією підручників.
У системах, де роль підручників у навчанні не є ексклюзивна, шкільна бібліотека повинна служити усіма засобами, на які вона спроможна, подавати інформацію в усіх видах чи форматах, у яких інформація сьогодні приходить. Від учнів вимагається критичне сприйняття інформації, і в цьому допомагає порівняння різних джерел. Крім книжки, сьогодні можна подати фільм, відеофільм, відеокасети чи відповідну веб-сторінку. У деяких країнах шкільні бібліотеки вже близько 25 років називають центрами засобів масової інформації (ЗМІ).
В основному шкільна бібліотека – це приємна кімната чи кімнати, прикрашені, повні вазонів, і їх радо показують гостям. Але їхнім призначенням не є бути вітальнею у шкільному будинку. На жаль, і найкраща бібліотека не є доброю, коли учні не мають вільного доступу до неї, коли там тихо і мертво – учні не люблять у ній бути. Якщо продовжити метафору, то добра бібліотека – це скоріше кухня, де щось діється і де можна одержати щось доброго, щоб підкріпитися чи поласувати. Можемо уявити собі реакцію деяких бібліотекарів на ці слова. Ми, бібліотекарі, назагал консервативні люди, любимо спокій і порядок, а рух і звуки – це нам природні вороги. Та стереотип бібліотекаря міняється, якщо вже не змінився. Велика кількість інформації і потреба подавати її точно і швидко вимагають більше і більше професійної активності.
Технологія
Комп’ютер став великим конкурентом бібліотеки і, якщо бібліотека не буде співдіяти з ним та з іншими ЗМІ, їй загрожує стати пережитком інших часів. У деяких країнах бібліотекарство не проспало моменту великих змін і включило нові технології у свою працю. Майже всі публічні бібліотеки мають доступ до інтернету, часом навіть дають своїм абонентам комп’ютерні уроки. У школах, де комп’ютерні вправи увійшли в навчальну програму, вони часто проводяться бібліотекарями у приміщенні бібліотеки або дуже близько, під її еґідою. Отже, нові потреби вимагають переосмислення праці і завдань усіх бібліотек, і шкільної зокрема. Це вимагає вищих стандартів і більше праці, але підносить ефективність і престиж професії.
Цікаво, що всі бібліотекарі вважають, що комп’ютер і комп’ютеризований каталог удосконалюють працю бібліотеки, тоді коли насправді електронний каталог необхідний лише у великих наукових бібліотеках. У невеликих бібліотеках традиційний каталог працює цілком задовільно. Зате копіювальна машина потрібна сьогодні всім бібліотекам. Вона робить справді велику послугу учням, студентам і всім читачам. Маючи її, бібліотека захистить свої матеріяли від виривання сторінок і т. п. Такими послугами масові бібліотеки можуть притягнути нових читачів і навіть мати невеликий прибуток з цього.
Імідж бібліотечної професії
В основному всюди бібліотеку вважають пристойною установою, а професію бібліотекаря – благородним фахом, хоча високої оцінки й не дають і мало користуються її послугами. Престиж великих національних бібліотек не опромінює малі публічні чи шкільні бібліотеки. Пересічні люди не розуміють, як багато може їм дати бібліотека. Наприклад, молодому чоловікові, який був моїм водієм, прийшлося чекати на мене кілька годин у читальному залі. Коли я зустріла його, він був дуже щасливий, бо бібліотекарка запропонувала йому цікаві журнали з садівництва, яким він дуже цікавився, проте навіть не знав, що такі матеріяли існують. Принагідне відкриття. А сам він ніколи не заходив до бібліотеки. Навіть ця, дуже гарна бібліотека в центрі міста, на виду у всіх, яка могла легко зробити собі рекляму і привернути увагу читачів, цього не зробила.
Піднесення стандартів бібліотечної освіти
З усіх професій професія бібліотекаря чи не найбільше завинила тим, що до цієї роботи можуть допускатися люди, які не мають бібліотечної освіти. Розуміння того, що бібліотекарем може бути кожен любитель книжки, – не допомагає іміджу професії. Навіть науковець чи ерудит не справиться з цією роботою настільки професійно, як це може зробити бібліотекар. Колись славний Ляйбніц, філософ і математик, за проханням свого приятеля прекрасно організував його велику бібліотеку (40 000 книг). Але сьогодні, коли потік інформації зростає з кожним днем, бібліотека вимагає вишколених працівників. Відповідно до вимог часу з’явився і новий фах – спеціяліст інформатики (information specialist), (електронні ЗМІ все більше того вимагають).
Раніше бібліотечну освіту можна було здобути лише в інституті культури (в університетах така програма не передбачалась). Добре, що все міняється. Бібліотечний світ є досить складний щодо різновидностей позицій і функцій бібліотеря. Чіткий розподіл завдань у бібліотечній праці існує і повинен існувати. Спеціальний вишкіл і практичні навички допомагають стати справжнім спеціалістом у окремій ділянці праці, але ієрархія і престижність завдань повинні бути переосмислені.
Бібліографія і робота, пов’язана з підготовкою бібліографічних матеріялів, до певної міри споріднені з науковою працею. Каталогування теж вважається науковим процесом. Зате прямий контакт з клієнтом, надання йому інформаційних послуг, допомога в пошуку необхідної літератури і т.п. часто не є на рівні професії. Особливо це шкодить у бібліотеках, де читач не має вільного, прямого доступу до матеріялів і залежить від доброї волі бібліотекаря.
Бібліотека – це не тільки книгосховище, це установа, яка надає клієнтам безпосередні послуги, за якістю яких ми найчастіше й оцінюємо бібліотеку. У англо-саксонському світі це називається reference librarianship. Бібліотека дасть відповідь навіть на запитання по телефону чи на електронне запитання.
У кожній бібліотеці є завдання прості, механічні, які може виконати й помічник, навіть помічник-учень. Наприклад, приймати книжки може й недосвідчений працівник, у той час як власне бібліотекар мусить мати час та енергію на виконання суто професійних завдань, які може виконати тільки він.
Професійність виявляється у готовності радо і терпеливо послужити учням у їх запитах, в умінні навчити їх самостійно шукати інформацію, у проведенні уроків про довідники та в тому, як ними користуватися, у вмінні рекомендувати матеріяли, порівнювати та оцінювати їх і т. п. Незалежно від величини бібліотеки учні повинні знати, як розсудливо користуватися матеріялами. Ми хочемо, щоб вони критично оцінювали вартість і актуальність інформації, брали до уваги об’єктивність чи тенденційність, час видання і т. д. Бібліотекар плекає у читача самостійність, але повну самостійність читач може здобути тільки тоді, коли він має вільний доступ до фондів.
Доступ до матеріялів та фондів
Доступ до матеріялів та фондів – це окрема велика тема. Бібліотеки у світі дуже відрізняються. У деяких усі фонди, окрім колекцій рідкісних книг, є вільно доступні. Після перегляду каталогу можна зорієнтуватися, де знаходяться необхідні матеряли, піти прямо туди, узяти їх та споріднені, знайдені поблизу матеріали (які ми скарби знаходимо через т. зв. browsing – тільки оглядаючи книжки, які стоять поблизу, коли все клясифіковано за темами!). Можна працювати з ними поблизу при столиках, можна виписати додому. Тільки залишати їх треба окремо, не ставити знову на полиці.
У інших країнах фонди недоступні, і тому бібліотекар є посередником. У деяких бібліотеках дозволяється позичати матеріали додому на кілька тижнів, у окремих – працювати можна тільки у читальні. У шкільних бібліотеках часто учні одночасно потребують тих самих матеріялів. Тоді бібліотекар повинен мати мудрість Соломона, щоб розв’язати цю проблему; можливо, зробити спеціяльний ґрафік або знайти інший спосіб, щоб задовольнити всіх учнів. Можна, наприклад, розмножити матеріал, можна повісити його на стіну. До останнього треба додати, що інформація, вивішена на стіні, повинна бути на висоті очей тих, для кого вона призначена. Немає причини декорувати стіни цікавими речами, якщо вони знаходяться зависоко. Для більшої зручності шкільні бібліотеки часто відкриті перед навчанням і після нього, бо за кілька хвилин перед уроком учень може щось перевірити, знайти і т. п.
Доступ – це справа не лише фізичної незалежності у використанні матеріялів, але й психологічного самопочуття учня. Якщо довідатися про матеріяли важко або їх тримають під ключем, учень буде відчувати себе некомфортно, що, в свою чергу, може призвести до мінімального відвідання бібліотеки. Цікаво, це вже доведено, що учень буде ставитися до бібліотечних матеріялів з більшою увагою, обережіше, якщо довірити йому діяти з певною свободою. Розуміється, треба пильнувати і мати дисципліну в бібліотеці, але не слід забувати, що поєднання дисципліни і свободи є надзвичайно важливим, і від цього залежить навчальний процес.
Бібліотекар-учитель
Завдання шкільного бібліотекаря особливі. У деяких країнах бібліотекарі мають і педагогічну, і бібліотекарську освіту, що дає їм статус і зарплату учителя (хоча в деяких країнах вона дуже невисока). Крім того, часто практикується co-teaching – уроки, які ведуть учителі і бібліотекарі разом. Це особливо успішно проходить під час вивчення таких предметів, як історія, література, географія, мистецтво. За відповідною темою учитель працює в клясі, а бібліотекар-учитель може підготувати і провести урок у бібліотеці, використовуючи різноманітні бібліотечні матеріяли. У такому випадку тісна співпраця учителя і бібліотекаря є обов’язковою (вони домовляються заздалегідь про те, як щонайширше розкрити тему). Звичайно, такий урок підносить престиж бібліотеки.
Ще більше зросте престиж бібліотекаря, коли він візьме на себе роль координатора чи менеджера великого проекту – комплексу уроків, які поєднують більше двох дисциплін, для більш повної подачі знань з даної теми.
Для прикладу подам проект, який мені прийшлося спостерігати. Бібліотекар, який добре знав навчальні програми кожного клясу, запропонував тему про Міссісіпі. На уроках літератури якраз вивчали Марка Твена, а на уроках історії -підземну залізницю, втечу негрів з півдня Америки на північ, де не було рабства. Учителі літератури та історії узгодили, які саме факти учні мають засвоїти. Бібліотекар визначився, які саме бібліотечні матеріали може використати для цього, і попросив учителя малювання на своїх уроках підготувати відповадні візуальні експонати (пізніше вони були розміщені на стінах бібліотеки та коридорів школи). Остаточно цей проект був реалізований у вигляді цілоденного фестивалю під назвою «Міссісіпі», у процесі якого учні дуже цікаво та з великим ентузіазмом передали звичаї і дух цієї доби для всієї школи. Наприкінці параду коридорами школи марширували учні з сопілками і бубнами, одягнені в стародавній одяг (особливо старанно були відтворені шапки), і навіть роздавали всім учням якісь дуже історичні бублики (до цього проекту долучилися учитель музики, матері, які шили одяг, та працівники їдальні). Учні багато чому навчилися, усі пережили щось цікавого і приємного, а керував усім бібліотекар. Звичайно, такі заходи вимагають багато енергії і додаткової праці, але вони дають бібліотекарю можливість заявити про себе, бути в центрі подій і, разом з тим, піднести престиж бібліотекаря і бібліотеки, що, можливо, зможе вплинути на бюджет, який виділяється для бібліотеки.
Бюджет
Розподіляти бюджет – це велика відповідальність у системі, де це робиться на місцевому рівні. Усі рішення виносяться на підставі потреб та вимог навчальної програми. Бібліотекар, який добре знає програму та ознайомлений з новими матеріялами, самостійно чи у порозумінні з учителями замовляє нові посібники. Недостатнє фінансування – це дуже болюча справа, а тому тут більше, ніж десь, потрібні добра воля, уява і ентузіазм бібліотекаря. Готовність допомогти читачеві – це основний закон для бібліотекаря, бо, навіть коли є великі можливості, але немає готовності працювати, – бібліотека таки не на рівні. Обмін матеріялами з іншими бібліотеками, копіювання окремих сторінок трошки допомагають.
Економічні обмеження в українських бібліотеках є настільки великі, що справді можна дивуватися бібліотекарям, як вони працюють. Але не завжди так буде. Нехай це потішить трохи бібліотекарів України, що бібліотекарі у всьому світі нарікають на низький бюджет і мріють про краще фінансування. Проблеми дуже схожі. Схожі і завдання – збільшувати фонди і покращувати послуги.
Грамотність
Усі бібліотекарі є великими популяризаторами читання. Їм легше, ніж будь-кому, оцінити рівень читання учня і помітити, чи хтось має з цим труднощі. Часом треба повідомити батьків про поганий зір чи дислексію, а часом кілька уроків з учнем допоможуть розв’язати вузол труднощів, які не дозволяють читати книжку з захопленням. Учитель чи навіть батьки можуть або не помітити цих проблем, або не мати змоги допомогти в цьому. Ставлення до учня може бути приватне та інтимне. У бібліотеці не дивиться на учня ціла кляса ровесників, а бібліотекар не лякає поганими оцінками. Він тільки хоче допомогти. Дайте нам книжки, дайте нам крила! – цей вислів завжди був гарним лозунгом, а сьогодні, у добу інформації, він є не просто ідеалізованим побажанням – він є необхідністю. Якщо дитина не може читати на відповідному для свого віку рівні, вона не зможе успішно функціонувати. Комп’ютери не тільки не заступили друкованого слова, а, навпаки, – вимагають ще більшої грамотности.
Бібліотечна статистика
Бібліотеки не хочуть бути мертвим, нецікавим місцем. Говорити про культуру і книжки із великим пієтизмом, нічого не дає. Бібліотека мусить активно притягати і плекати свого читача. У школі вона його не притягає з вулиці, ззовні, і тим легше шкільний бібліотекар може його культивувати. Бібліотеки запозичують практики бізнесового маркектінґу, виробляють свої питомі методи і мусять себе рекламувати.
Дуже помічною є бібліотечна статистика. Її часто вимагають адміністративні установи чи уряд, але вона повинна бути правдива і служити в першу чергу працівникам бібліотеки. Вона дасть інформацію про те, скільки учнів відвідали бібліотеку сьогодні, за тиждень, за місяць, які матеріяли уживано, скільки матеріялів, скільки позичено додому, скільки учителів послало учнів працювати індивідуально, скільки групами, скільки переведено бібліографічних лекцій, які питання ставлять учні і т. п.
На підставі статистики і аналізу бібліотека може зробити самооцінку. А вже на підставі неї спланувати роботу на майбутнє. Навіть при великих економічних обмеженнях, які не дозволяють на збільшення фондів, можна працювати ефективно.
Гостинність бібліотеки
Якщо ми хочемо, щоб бібліотека була привітним місцем, мусимо думати про неї як про читальний зал (читальню) і пристосувати її до цього. Традиційно учні працюють за столами, але, особливо менші учні, могли б мати свій відділ, де трошки вільніше. Часто бібліотеки мають куток, де діти сидять на килимі, на підлозі, а бібліотекар читає їм оповідання. Столи розміщають на якийсь час так, щоб можна було працювати групами. Бібліотекар, знаючи розклад відвідання бібліотеки, може пристосувати приміщення до прийому дітей, приготувавши місце відповідно до потреб учнів та вчителів.
Найкращими і найцікавішими для учнів завжди є їхні власні праці та праці їхніх товаришів. Отже, чому б не зробити виставку їхніх праць? У кожній школі є свої специфічні умови, але можливості обмежені тільки уявою. Кожен учень потребує визнання і відзначення, а бібліотека потребує оживлення і життєрадісності. Тут може бути багато взаємної користі.
Поданий вище перегляд стану деяких аспектів шкільного бібліотекарства не занадто критичний, але й не занадто ейфорійний. Якщо й було зроблено деякі порівняння, то це для загальної інформації. Деколи можна щось застосувати, в окремих випадках обставини не дозволяють. Проте найважливішим є задумуватись над проблемами і по змозі розв’язувати їх, а також удосконалювати свої професійні навички, працювати з вірою в майбутнє, незважаючи на складні умови праці українського бібліотекаря.