Голос домбри і бандури співав у Надіртишші

ГОЛОС ДОМБРИ І БАНДУРИ СПІВАВ У НАДІРТИШШІ

 

Пройшло трохи більше року, як у місті на Іртиші – Павлодарі – отримала статус «постійного місця проживання» древня, але ніколи не старіюча й тому вічно молода красуня-бандура.

 

Нагадаємо, що цей український музичний інструмент став справжнім символом культури України і українців. Поява першої бандури у Павлодарі, а згодом і ансамблю бандуристів, – зобов’язана зусиллям багатьох людей, котрі долучилися до реалізації цієї справи. В першу чергу це задум і практичні дії на протязі останніх вісімнадцяти років голови місцевої української громади Михайла Парипси. Саме він зробив усе можливе, щоб спів бандури залунав у казахстанськім краї, де десять важких років провів на засланні Великий Кобзар – Тарас Шевченко, в творах якого часто згадувалися кобза і бандура.

 

Перша бандура примандрувала до Павлодару в 1997 році, її привіз до Павлодарського Товариства української культури тодішній студент Кременчуцького інституту, павлодарець Павло Балась. Тривалий час ця бандура була лише своєрідною прикрасою української світлиці, посівши почесне місце на покуті, бо виявилося, що павлодарцям не під силу було оволодіти секретами гри на ній.

 

Перейнявся бандурною справою павлодарців і побратим місцевих українців із далекої Америки – Іван Буртик, благаючи добродіїв у Сполучених Штатах про допомогу казахстанцям. І ось у 2005 році, вертаючись від пана Буртика, Михайло Парипса привозить із Америки дві бандури, які подарували земляки із-за океану. А у 2006 році й сам пан Буртик привіз ще дві багатострунні красуні.

Разом із тим усі ці роки вівся напружений пошук фахівця-вчителя, який оживив би спів цих непростих інструментів, котрі мають від 58 до 63 струн. Та пошуки затягнулися, бо у Казахстані марно було віднайти спеціаліста бандурного мистецтва. А одного разу, Інтернету – пан Михайло Парипса послав проект «Створення школи гри на бандурі у Казахстані» до Міжнародного культурологічного фонду «Україна – 3000», який очолює колишня перша леді України Катерина Ющенко. Завдяки цьому Фонду, а точніше його працівникам, у квітневу пору минулого року до Павлодару приїхала тендітна та чарівна, як і спів бандури, випускниця Київського державного університету мистецтв та культури – Галина Підлипна.

 

Невдовзі був створений вокально-інструментальний ансамбль, виникла й відповідна назва – «Чарівні струни». Сьогодні молодіжний вокально-інструментальний ансамбль бандуристів «Чарівні струни» вже має свою «візитну картку» в самодіяльному музично-інструментальному мистецтві Павлодарщини. Очолюваний талановитим педагогом, яким по праву стала Г.В.Підлипна-Григоріаді, молодіжний ансамбль дав чотирнадцять повномасштабних концертних програм, став постійним учасником культурологічних заходів, вже встиг побувати зі своїми гастролями у містах Семипалатинськ, Екібастуз, Аксу, в шести районах Павлодарської області. Ну, а особлива гордість – це виступ ансамблю на сцені столичного Театру опери та балету імені Куляш Байсеїтової у місті Астані у 2009 році, коли «Чарівні струни» брали участь у гала-концерті на честь Дня слов’янської писемності та культури.

 

Своєрідним апогеєм у роботі творчого колективу на сучасному етапі став захід, який відбувся в останню неділю листопада поточного року в концертному залі Будинку дружби міста Павлодару й мав незвичну назву: «Голос домбри і бандури співа в Надіртишші». Незвичайну програму прийшли подивитися і послухати поважні гості: заступник акіма Павлодарської області Алія Галімова, заступник голови обласної Асамблеї народу Казахстану Ідіят Абдикаликов, керівники та фахівці обласних управлінь культури та розвитку мов. Серед гостей були також головний редактор Республіканського тижневика «Українські новини» Тарас Чернега, почесний голова української громади міста Караганди Мирослав Зеленяк.

 

Розпочалася концертна програма з традиційних музичних позивних українського Товариства, естафету у яких перейняв відеофільм, що віддзеркалював історію та красу домбри і бандури, рівно ж як і красу сучасної Астани і древнього красеня-Києва з їх чудовими та мальовничими краєвидами.

 

Прологом програми став виступ домбрового колективу Павлодарської Школи Національного Відродження на чолі з художнім керівником та солісткою Алією Апушевою, який майстерно виконав «Короглы» і «Толгау». Зразу ж за домбристами сценою заволодів молодіжний вокально-інструментальний ансамбль бандуристів «Чарівні струни» під орудою Галини Підлипної-Григоріаді, який на одному подихові виконав пісенно-музичні твори «Тополина земля» та «Ти до мене не ходи». Далі присутніх привітав керівник місцевої Української громади і Голова Асоціації «Українці Казахстану», Заслужений працівник культури України Михайло Сергійович Парипса, який зазначив, що поєднання в святковій програмі домбри та бандури не є випадковим, бо саме ці музичні інструменти стали духовними символами культури казахського і українського народів. Більше того, зауважив пан Михайло, у бандури і домбри – схожа доля, бо були часи, коли владні структури робили наполегливу спробу відлучити кожну з них від свого народу, але народні традиції виявилися живучими.

Пан Парипса признався також, що ідею спробувати поріднити у концертній програмі домбру і бандуру подала заступник акіма області Алія Галімова.

– Ну, а нам, – зазначив Михайло Сергійович, – залишилося лише реалізувати подану ідею, звичайно ж, отримавши практичну допомогу від пані Алії.

 

Ведучі концертної програми Денис Богдан та Акбота Мамбетова майстерно та послідовно, не перевантажуючи глядачів текстом, розповідали про історію розвитку домбрового та бандурного народного мистецтва, про славетних акинів, кобзарів і бандуристів, достойно представляючи кожного із учасників святкового дійства.

 

Перед завершенням святкової програми голова українського Товариства Михайло Парипса, підводячи підсумки, зазначив, що, судячи по реакції глядачів, які кожен номер програми приймали щедрими оплесками та оваціями, можна констатувати, що захід удався, і члени оргкомітету прийняли одностайне рішення про те, що свято домбри і бандури стане традиційним, і буде проводитися у Павлодарі в листопадову пору кожного року.

 

Пан голова також підкреслив, що саме у цій програмі вперше у світі під акомпанемент домбри і бандури співали казахи з українцями, володіючи мовою та музикою своїх побратимів, якими по праву є народи Казахстану і України, доля яких, а також історія та культура – мають багато спільного.

 

Завершальним акордом цього чудового свята української і казахської культури став виступ народного хорового колективу місцевого українського Товариства, який виконав пісню «Струна Вересая», авторами якої є члени Товариства – ветеран Великої Вітчизняної війни, поет Михайло Гапон і самодіяльний композитор Олег Лєнський. У виконані хору пролунала також патріотична пісня «Мій Казахстан».

 

Враховуючи, що цей масовий захід українського Товариства став заключним у поточному році, усі учасники програми та їхні керівники отримали Почесні грамоти Асоціації «Українці Казахстану» і Товариства української культури Павлодарської області ім.Т.Г.Шевченка, а також цінні подарунки та букети живих квітів.

 

Особливих оплесків і глядацької подяки заслужили режисер-постановник програми Леоніда Рябініна, художні керівники творчих колективів Петро Маслій, Галина Підлипна-Григоріаді, Алія Апушева і директор Будинку дружби Римтай Шокеєв.

 

Фіналом заходу стала пісня «Атамекен», яку заспівували казахською і українською мовами усі учасники концертної програми, а це – понад п’ятдесят чоловік. Підспівував їм увесь зал і здавалося, що спів цей було чути далеко за межами Будинку дружби.

 

 

Михайло ГОЛОВАНЧУК,

світлини Олександра ПАРХОМЕНКА

м. Павлодар