Міжнародний Комітет Голодомору

Нарада Ради Президента України

Кіровоград, 10 червня 2008 року

Вступне слово Голови МКК СКУ Стефанa Романівa

ШАНОВНЕ ТОВАРИСТВО!

В першій мірі дозвольте мені  передати Вам  тепле  вітання та найкращі побажання від імени Світового Конґресу Українців та нашого Міжнародного Координаційного Комітету по відзначенню 75-их  роковин Голодомору.

Будьте впевнені,  що ми - Разом з Вами -  є на шляху виконанння нашої спільної місії щодо  відзначення 75-ліття Голодомору,   а саме під спільним динамічним гаслом  – „Україна пам’ятає – Світ визнає!”. Задовго, через різні причини, ця трагічна сторінка нашої історії  була заглушена в Україні та у світі.

Це є питання,  яке повинен поставити кожен собі самому: „Хто це має зробити, як не ми?” Ми це повинні зробити! Маєм пам’ятати і змусити визнати провину.

Моє завдання сьогодні перед вами:

• представити  Вам короткий звіт нашої діяльности;
• накреслити нові пляни; 
• подати зауваження та пропозиції щодо нашої  співпраці з Україною в рамках „Меморандуму про співпрацю”,   який був підписаний від імені СПУ, УІНП, МКК СКУ рік тому.

Ефективні керівники та управлінські системи, як правило, свої дії плaнують, виконують, перевіряють і допильновують, щоб була відповідальність за рішення та наслідки,  якщо існує байдуже ставлення  або закрадається безвідповідальність.

Які три головніші речі хочемо осягнути відносно Голодомору та його  визнання світом?  Не знаю, як Ви відповіли б, але припускаю, що таким чином ми хочемо:

• піднести загальну свідомість про Голодомор;
• щоб світ визнав цю трагедію злочином проти людства;
• започаткувати судовий процес для виявлення свідомого наміру та для обвинувачення тих, які  відповідали за планування і виконання цього злочину.

Ми спільно працюємо вже понад рік.

На підставі нашої спільної праці протягом року, що ми хотіли б поліпшити або удосконалити? Ми бажали б:

• більшої послідовности в наших рішеннях та у виконуванні тих рішень;
• схвалені державою рішення підтримати працею в ЗМІ в Україні і міжнародно, а також  підсилити канали комунікації у справі засудження і визнання Голодомору світовим співтовариством;
• підвищити  координацію спільних заходів і поліпшити зв’язок між Україною та світовою діаспорою. 

Далі – запитаймо себе:

Як ми – ті, які сьогодні  сидять у цій залі,  хотіли би  бути записані в книзі  історії під розділом запланованих заходів з метою визнати і засудити Голодомор?

Можливі відповіді на це запитання є:

• ми використали всі свої  можливості та дані нам права для винесення цієї справи на міжнародну арену;
• ми повністю капіталізуємо  наші наявні ресурси, сили та працю;
• ми не є байдужі до важливої справи;

Справа вимагає, щоб спільними силами довести  до кінця завдання, яке стоїть перед сумлінням України уже 75 років. Ми мусимо прорвати густу завісу  дезінформації, свідомої брехні та незнання, що прикриває цю жахливу сторінку нашої історії та історії людства.  Ми зможемо це зробити!

Пригадую Вам,  пане Президенте,  нашу недавню розмову про те ключове слово „Можемо!” Україна може!  Яке це сильне, енергетичне слово – а тут ми повинні ще додати: Україна мусить цю святу справу довести до кінця!

Ніхто не  хоче бути записаний в історії негативною згадкою,  що він мав нагоду, але її не використав, тому що він був непевним, непослідовним,  боязливим, і що він дозволив, аби інші далі організовували танці  на гробах невинних і забутих жертв Голодомору!

Треба мати відвагу бути послідовним  та   ВІРИТИ  в те, що робимо.

Хочу представити Вам короткий звіт нашої праці.